Іларіон (Громов), ієромонах

### Преподобномученик Іларіон (Громов): тернистий шлях віри та подвиг радянського новомученика **Ранні роки та духовне покликання** Преподобний Іларіон (у миру — Іван Андрійович Громов) народився 1864 року в селянській родині у селі Крупшево Тверської губернії. Його серце з юних років прагнуло служіння Богу, і в 1914 році життєвий шлях привів його до Москви. Тут, на подвір’ї Афонського монастиря, Іван прийняв чернечий постриг під іменем Іларіон, а згодом був висвячений у сан ієромонаха. **Початок гонінь та перший арешт (1922–1931 роки)** З приходом радянської влади та початком жорстоких переслідувань Православної Церкви у 1922 році, отець Іларіон почав служити позаштатним священником у московському храмі Святого Григорія Неокесарійського. Репресивна машина наздогнала його на початку 1931 року. 17 січня ієромонаха викликали на допит до ОДПУ. Попри тиск радянських слідчих, священнослужитель відважно заявив, що не займається антирадянською агітацією, тримаючись християнського принципу: «усяка влада дається від Бога». **Заслання на Північ та боротьба за виживання** Вже 29 січня 1931 року отця Іларіона разом із групою інших священнослужителів підготували до депортації. 8 лютого того ж року йому оголосили вирок — три роки заслання. Тоді як половину засуджених відправили до Казахстану, ієромонаха вислали у суворий Північний край на будівництво залізничної гілки. Каторжна праця, нестерпний холод і хвороби стали смертельними для багатьох його соратників, проте Іларіону вдалося вижити в цих нелюдських умовах. **Повернення з неволі та поневіряння** Коли у 1934 році термін заслання закінчився, отець Іларіон повернувся до Москви, але радянська влада відмовила йому в отриманні паспорта. Щоб легалізувати своє становище, він вирушив до Володимира, де врешті отримав документи, після чого оселився у свого духовного сина в місті Петушки. Життя священика залишалося сповненим небезпек та випробувань: у 1937 році його збив трамвай. Через постійну загрозу нового переслідування травмований і літній ієромонах змушений був постійно змінювати місце проживання, переховуючись у своїх духовних дітей. **Останній арешт і мученицька кончина** Трагічна розв'язка наступила 26 серпня 1937 року — отця Іларіона знову заарештували й ув'язнили в Бутирській тюрмі. Слідство тривало понад місяць, і 5 жовтня 1937 року священника офіційно звинуватили в участі у контрреволюційній діяльності. Вже 8 жовтня рішенням трійки НКВС його було засуджено до найвищої міри покарання. 11 жовтня 1937 року вирок було виконано. Преподобний Іларіон прийняв мученицьку смерть за віру і знайшов свій останній спокій у безіменній спільній могилі на Бутовському полігоні під Москвою. Його життєпис став прикладом непохитної віри, стійкості духу та безкомпромісної відданості Богу.