Іларіон (Громов), ієромонах

Преподобний Іларіон (в світі Іван Андрійович Громов) народився в 1864 році в селі Крупшево Тверської губернії в селянській родині. У 1914 році він був переведений на подвір'я Афонського монастиря в Москві, де прийняв монаший постриг з ім'ям Іларіон і був рукоположений в ієромонахи. З 1922 року, у зв'язку з гоніннями на Руську Православну Церкву, Іларіон почав служити позаштатним священиком у храмі Святого Григорія Неокесарійського в Москві. 17 січня 1931 року його викликали в ОГПУ на допит, де він заявив, що не веде агітації проти радянської влади і вважає, що всяка влада дається від Бога. 29 січня 1931 року Іларіон був підготовлений до виселення разом з іншими священнослужителями. 8 лютого того ж року він був засуджений до трьох років заслання; половина арештованих була відправлена в Казахстан, а Іларіон — у Північний край на будівництво залізничної гілки. Умови життя були вкрай важкими, і багато священнослужителів загинули від хвороб і непосильного праці. У 1934 році, по закінченні терміну заслання, Іларіон повернувся до Москви, але йому відмовили в отриманні паспорта. Він поїхав до Володимира, де отримав документи і оселився у свого духовного сина в місті Петушки. У 1937 році його збив трамвай, після чого він жив у різних духовних дітей, оскільки залишатися на одному місці було небезпечно. 26 серпня 1937 року Іларіон був арештований і ув'язнений у Бутирську в'язницю. 5 жовтня 1937 року слідство було завершено, і його звинуватили в участі в контрреволюційній діяльності. 8 жовтня трійка НКВД засудила його до розстрілу. Преподобний Іларіон був розстріляний 11 жовтня 1937 року і похований у безвісній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.