Іларіон Соловйов, пресвітер

Іларіон Максимович Соловйов — постать, чия доля уособлює трагедію репресованого духовенства радянської доби. Народився майбутній священнослужитель у 1868 році в селі Кавеліно Орловської губернії. Його життєвий шлях був сповнений випробувань та непохитної віри, яка врешті-решт і стала причиною переслідувань з боку тоталітарного режиму. У 1931 році отця Іларіона вперше заарештували та відправили на заслання до Казахстану. Проте навіть у суворих умовах вигнання він не полишив своєї духовної місії: продовжував таємно служити Богу, звершуючи таїнства хрещення та здійснюючи обряди поховання для вірян. Друга хвиля репресій наздогнала священника у грудні 1937 року. Його знову заарештували, висунувши сфабриковане звинувачення в антирадянській пропаганді. Позасудовий орган — «трійка» при НКВД — виніс безжальний вердикт: смертна кара. Вирок про розстріл Іларіона Соловйова було виконано 8 грудня.