Іліодор (Голованицький), Глинський, схиархімандрит

Преподобний Илиодор (Голованицький), який у мирському житті мав ім’я Іоан, народився 1795 року в родині священника у селі Старосілля Черкаського повіту тодішньої Київської губернії. Здобувши освіту у славетній Києво-Могилянській академії, юнак згодом проходив службу в лавах Нижньогородського ополчення. Проте серце майбутнього подвижника прагнуло іншого шляху: у 1815 році він пішов у відставку та став послушником у Києво-Печерській Лаврі. Згодом його духовні пошуки продовжилися у Софронієвій пустині, а пізніше — у Глинській пустині під опікою преподобного Філарета (Данилевського). Саме тут у 1823 році він прийняв чернечий постриг з іменем Іоанн. Одразу після постригу молодий чернець удостоївся особливого одкровення — йому з’явився Ангел Господній, який закликав його до невсипущого бдіння. Життєвий шлях преподобного Іоанна був сповнений випробувань, наклепів та гонінь, але він смиренно долав усі негаразди, не припиняючи ревного служіння. Його духовне зростання супроводжувалося новими церковними послухами: у 1824 році він був рукоположений у ієродиякона, а згодом — у ієромонаха. У 1832 році отця Іоанна призначили настоятелем Рихлівського монастиря. Його труди на благо церкви були високо оцінені: у 1835 році він отримав сан ігумена, а в 1840 році — сан архімандрита. У 1845 році архімандрит Іоанн був звільнений на спокій і повернувся до Глинської пустині. Цей час він присвятив паломництву до визначних православних святинь Палестини та Святої Гори Афон, де його глибокий духовний досвід здобув щире визнання серед тамтешніх подвижників. Новим етапом його духовного сходження стало прийняття схими у 1858 році з іменем Илиодор. Прагнучи повної тиші та усамітнення для спілкування з Богом, у 1863 році преподобний оселився в окремій пустельній келії, де перебував у безперестанній молитві та суворому утриманні. Господь наділив преподобного Илиодора особливими благодатними дарами — глибокою духовна розсудливістю та прозорливістю. Завдяки цьому він став авторитетним наставником і духовним батьком для багатьох глинських старців, а його повчання мають дивовижну схожість із настановами видатних оптинських подвижників. Пройшовши через численні земні труди та молитовні подвиги, прикутий наприкінці життя хворобою до ліжка, святий старець мирно і тихо відійшов у вічність.