Ілля Березовський, пресвітер

Історія життя священномученика Ілії Яковича Березовського — це вражаючий приклад непохитної віри, духовної стійкості та мужності перед обличчям жорстоких репресій радянського режиму. Майбутній пастир народився у 1890 році в селі Гляденський, що належало до Томського повіту однойменної губернії. Своє душпастирське служіння отець Ілія ніс у храмі села Мошково Новосибірської області, даруючи людям духовну розраду та підтримку. Проте хвиля гонінь на віру не оминула священнослужителя. У 1933 році отця Ілію вперше заарештували та засудили до заслання в Казахстан. Місцем його вигнання стало село Чемолган (сьогодні відоме як Ушконир) у Каскеленському районі Алма-Атинської області. Наприкінці кривавого 1937 року радянська репресивна машина знову звернула увагу на священника. Його повторно заарештували співробітники Каскеленського відділу НКВС. Звинувачення каральних органів звучали стандартно для тих часів: отцю Ілії інкримінували «систематичну а/с (антирадянську) пропаганду, терористичні настрої проти керівників ВКП(б), радянського уряду і комуністів, а також агітацію за створення церковної громади і відкриття церкви». Незважаючи на жорстокий тиск слідчих, священнослужитель виявив надзвичайну мужність і не визнав жодної провини. Попри це, радянська влада засудила його до найвищої міри покарання. Смертний вирок було виконано 3 лютого 1938 року. Священномученик Ілія Березовський був розстріляний і похований у загальній безіменній могилі. Пам’ять про праведника не згасла в серцях вірян. У серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви священномученика Ілію було прилучено до лику святих новомучеників і сповідників Російських.