Ілля Рилько, пресвітер

Життєпис священномученика Іллі розпочався у 1881 році в селі Ридомля, що належало до Толочинської волості Оршанського району Могилевської губернії. Отримавши освіту у вчительській семінарії, він вирішив присвятити себе служінню Богові. Свій духовний шлях він розпочав у 1906 році як псаломщик у храмі села Хлібне, де ніс послух до 1913 року. Уже в 1914 році Ілля прийняв священний сан, після чого звершував пастирське служіння у парафіях сіл Усоцька Буда, Хлібне та Благовичі. Новий етап його служіння розпочався у 1934 році із переїздом до Московської області. Тут отця Іллю призначили до Микільської церкви, розташованої в селі Микільське-Гагаріно. За ревне служіння Церкві у 1936 році він був удостоєний піднесення у сан протопресвітера. Восени наступного року, 23 вересня 1937 року, отця Іллю перевели до Ілліної церкви на погості Ілліне. Проте період сталінського терору не оминув священника: 30 жовтня 1937 року його заарештували радянські спецслужби та ув'язнили у Таганській тюрмі в Москві. Під час жорстоких допитів протопресвітер виявив твердість духу, рішуче відкидав усі звинувачення та заперечував ведення будь-якої антирадянської агітації. Попри відсутність доказів, 19 листопада 1937 року судова трійка НКВД винесла смертний вирок. 21 листопада 1937 року протопресвітер Ілля був розстріляний на Бутовському полігоні. Його земний шлях завершився у спільній безіменній могилі, місцезнаходження якої й досі залишається невідомим.