Ілля (Вятлін), ієромонах

Преподобний Ілля (Ілля Іванович) народився 24 лютого 1867 року в селі Карінське Володимирської губернії. Його мирське життя поєднувало роботу на ткацькій фабриці та служіння у храмі. У 1892 році у них із дружиною народився син Павло. Після втрати дружини у 1920 році чоловік прийняв рішення повністю присвятити себе служінню Богові. Він вступив до Лук'янівського монастиря Різдва Богородиці, де згодом прийняв чернечий постриг. Коли у 1932 році монастирські келії були зруйновані радянською владою, отець Ілля перебрався до Олександрова, де продовжив церковну службу. Навіть у кривавому 1937 році, під час масового закриття храмів та репресій проти духовенства, священнику вдалося уникнути першої хвилі арештів завдяки своєму поважному віку та трудовому стажу. 27 червня 1937 року ієромонах оселився в селі Єремеєво, де став служити у храмі Вознесіння Господнього. Проте радянська репресивна машина вже готувала розправу. 12 лютого 1938 року місцева сільська рада підготувала для НКВД характеристику, в якій назвала отця Іллю «особою, чужою соціальному середовищу». За кілька днів, 20 лютого, оперативник НКВД направив рапорт із вимогою заарештувати душпастиря. 28 лютого 1938 року священника взяли під варту. Під час єдиного допиту 1 березня отець Ілля продемонстрував незламність духу, відкрито відповідаючи на запитання про свої християнські переконання. Вже наступного дня, 2 березня, позасудова трійка НКВД винесла смертний вирок. Священнослужителя негайно перевели до Таганської в'язниці. 5 квітня 1938 року ієромонаха Іллю розстріляли. Його земний шлях завершився у безіменній спільній могилі на Бутовському полігоні під Москвою, що став місцем страти тисяч невинних жертв тоталітарного режиму.