Іоад, чоловік Божий

Святий пророк Йоад — одна з найвідоміших постатей Старого Завіту, чиє служіння припало на X століття до Різдва Христового. Історія його життя та пророчої місії детально описана у 13-му розділі Третьої Книги Царств. Походив праведник із Самарії, а його доля стала яскравим прикладом вірності Божому заклику та трагічних наслідків порушення Його волі. Господь відправив пророка Йоада з Юдеї до Вефіля з надважливою місією — викрити гріховні діяння ізраїльського царя Єровоама, який ввів свій народ у гріх ідолопоклонства. Разом із цим повелінням пророк отримав суворе Боже застереження: не споживати в тій землі ні хліба, ні води, а також повертатися додому зовсім іншим шляхом. Прибувши до Вефіля, Йоад сміливо постав перед правителем і передрік Єровоаму неминучу Божу кару та загибель. Розгніваний цар спробував дати знак своїм слугам схопити пророка, простягнувши в його бік руку. Проте тієї ж миті рука правителя раптово всохла і скам'яніла. Зляканий цар почав благати Божого посланця про заступництво. Йоад змилосердився і звернувся з молитвою до Господа, після чого рука царя знову стала здоровою. Повертаючись назад, пророк, на жаль, припустився фатальної помилки. Піддавшись на вмовляння лжепророка Ємви, який обманом запросив його до свого дому, Йоад порушив Господню заповідь і розділив із ним трапезу. За цей вияв непослуху пророка спіткала сувора кара: на зворотному шляху його вбив лев. Дивовижно, але хижак не розтерзав тіло праведника і не чіпав його осла — вони залишилися неушкодженими. Тіло святого пророка Йоада знайшли та поховали поблизу житла лжепророка Ємви, який своєю підступністю прирік Божого посланця на передчасну смерть.