Іоанн Алешковський, пресвітер

Святомученик Іоанн (в миру Іоанн Григорович Алешковський) народився 13 лютого 1888 року в селі Нове Ракитино Лебедянського повіту Воронезької губернії. Він зростав у благочестивій родині священика Григорія Алешковського, що й визначило його подальший життєвий шлях. Після закінчення Духовної семінарії у 1909 році юнак прийняв сан диякона, а вже у 1915 році став священиком. Його першим серйозним місцем служіння стала одна з православних парафій у Фінляндії. Тут отець Іоанн залишався до 1918 року, повернувшись на батьківщину лише після того, як Фінляндія проголосила свою незалежність і відокремилася від Росії. Радянська влада почала переслідувати священнослужителя у 1929 році — тоді відбувся його перший арешт. Хоча невдовзі отця Іоанна відпустили, того ж року через сфабриковану справу про «несплату податків» у нього конфіскували власний будинок та все майно. Попри важкі випробування, у 1930-х роках він продовжив своє служіння Богові та людям у Микольському храмі, розташованому в селі Малишево Раменського району Московської області. Нова хвиля жорстоких репресій наздогнала душпастиря на початку 1938 року. Під час допитів, влаштованих співробітниками НКВС 20 та 21 січня, двоє місцевих священиків під тиском погодилися обмовити отця Іоанна. Вони підписали неправдиві свідчення, звинувативши його в систематичному веденні антирадянської пропаганди та навіть у нібито готовності розправлятись із комуністами у випадку зміни державного ладу. Ці сфабриковані звинувачення стали приводом для чергової розправи. 26 січня влади заарештували отця Іоанна за сфальсифікованою справою про контрреволюційну діяльність. Його життєвий шлях продовжився у застінках суворої Таганської в'язниці в Москві.