Іоанн, Андрій, Іраклемон (Іракламвон), Феофіл, Оксиринфські (Єгипетські)

У IV столітті єгипетська пустеля стала прихистком для чотирьох видатних християнських подвижників — преподобних Іоана, Іраклемона, Андрія та Феофіла. Усі вони походили з вельможних родин і були синами правителів давнього єгипетського міста Оксиринха. Ще під час навчання в школі юнаки міцно здружилися. Попри те, що вони блискуче опанували тогочасні світські науки, їхні серця прагнули значно більшого — пізнання істинної духовної мудрісті. Бажаючи цілковито присвятити себе служінню Богу, друзі залишили мирське життя та вирушили в сувору пустелю. Там вони зустріли святого старця, який досяг глибокої старості. Протягом року юнаки жили разом із ним, переймаючи його духовний досвід та настанови. Після упокоєння старця святі вирішили залишитися в пустелі, проте оселилися в різних місцях, щоб перебувати в цілковитому усамітненні. Їхні аскетичні подвиги були надзвичайно суворими. Кожен із них проживав у печерах чи гірських ущелинах, проводячи дні у безперестанній молитві. Харчувалися пустельники лише дикими рослинами, приймаючи їжу всього двічі на тиждень. Попри фізичне розлучення, щосуботи та щонеділі святі брати збиралися разом для спільного богослужіння. У ці святкові дні за свою велику віру вони сподоблялися неймовірного дива — Святе Причастя їм уділяв сам Ангел Божий. У такому молитовному подвигу святі мужі провели близько шістдесяти років, після чого з миром відійшли до Господа. Незадовго до їхньої кончини пустелею мандрував преподобний Пафнутій. Йому пощастило зустріти цих дивовижних подвижників, вислухати історію їхнього святого життя та детально записати її, зберігши цей безцінний духовний спадок для майбутніх поколінь.