Іоанн Ансеров, пресвітер (1940)

**Життєвий шлях та подвиг священномученика Іоанна** Священномученик Іоанн народився 8 вересня 1873 року в селі Чарус Касимовського повіту Рязанської губернії в родині місцевого вісника. Його шлях до пастирського служіння розпочався з навчання: спочатку він успішно закінчив Касимовське Духовне училище, а згодом — Рязанську Духовну семінарію. Отримавши освіту, Іоанн працював учителем, після чого був висвячений спочатку в сан диякона, а пізніше — священика. Важливою подією у його церковній кар'єрі став 1913 рік, коли отця Іоанна призначили викладачем Закону Божого в Спаській жіночій гімназії та звели в сан протоієрея. **Період репресій та перше заслання** Кінець 1920-х років ознаменувався початком жорстоких богоборчих гонінь на православну церкву. У 1931 році, після трагічної пожежі в Успенській церкві, радянська влада заарештувала священномученика Іоанна разом із черницями, сфабрикувавши звинувачення в підпалі. За цим вироком священика засудили до п'яти років заслання в Казахстані. Проте випробування не зламали його волі: повернувшись із заслання, отець Іоанн продовжив ревно служити Богу в Преображенському соборі. **Другий арешт та мученицька смерть у Карлазі** Репресивна машина не залишала духовенство у спокої. У 1935 році, попри активні протести та супротив вірян, влада цинічно закрила Преображенський собор. У 1938 році священномученика Іоанна заарештували вдруге, висунувши безглузде звинувачення в контрреволюційній діяльності. Попри тиск, священик рішуче заперечував усі обвинувачення. Його засудили до восьми років ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Священномученик Іоанн відійшов у вічність 6 травня 1940 року в Карлазі. Своє останнє пристанище він знайшов у безіменній могилі, ставши одним із численних мучеників за віру Христову.