Іоанн Артоболевський, пресвітер

Священномученик Іоан народився 9 січня 1872 року в мальовничому селі Проказна, що на території Лунінського району Мокшанського повіту Пензенської губернії. Його шлях до духовного служіння розпочався з успішного навчання: спочатку в духовній школі, згодом у Пензенській духовній семінарії, а вершиною його освіти став диплом Московської духовної академії. У 1896 році здібний випускник обійняв посаду помічника секретаря Ради та Управління рідної академії, де також викладав географію та Святе Письмо. Доленосним для Іоана став 1905 рік, коли його висвятили на священика та призначили настоятелем московського храму святої Марії Магдалини. Вже у 1911 році він отримав звання професора богослов'я та очолив профільну кафедру при Петровській сільськогосподарській академії. А у вирішальному 1917 році авторитетного священнослужителя обрали членом Помісного Собору від Московської єпархії. Попри потрясіння більшовицького перевороту, у 1918 році отець Іоан не залишив пастирського служіння у своєму храмі. Проте радянська репресивна машина швидко звернула на нього увагу. У 1922 році священника заарештували та запроторили до Внутрішньої тюрми ДПУ. Під час жорстоких допитів він виявив незламність духу і категорично відмовився визнавати сфабриковану провину. 13 грудня 1922 року революційний трибунал засудив мученика до трьох років ув'язнення, проте вже у 1923 році його достроково звільнили. У 1924 році за ревне служіння Церкві отець Іоан був удостоєний високої нагороди — митри. Він служив у Петропавлівському храмі до моменту його насильницького закриття радянською владою у 1925 році. Нова хвиля репресій наздогнала священнослужителя у 1933 році: його знову арештували та відправили на три роки у заслання до суворого Північного краю. Повернувшись до Москви після відбуття терміну, він не припинив своєї місії. Останній арешт відбувся 22 січня 1938 року. Після перебування у стінах сумнозвісної Таганської тюрми, 14 лютого трійка НКВС винесла смертний вирок — розстріл. Страта відбулася 17 лютого 1938 року. Вічний спокій священномученик Іоан знайшов у безіменній спільній могилі на Бутовському полігоні під Москвою, ставши одним із численних православних мучеників ХХ століття.