Іоанн Бороздин, пресвітер

### Від Богоявленського монастиря до визнаного центру іконопису Історія славетного селища Мстера, розташованого у Володимирській губернії, бере свій початок у другій половині XVII століття із заснування чоловічого Богоявленського монастиря. Справжнім поворотним моментом для цієї місцевості став 1722 рік, коли московський майстер А. Олексєєв приніс сюди мистецтво іконопису. Нова віха в історії краю розпочалася у 1844 році, коли мстерські землі перейшли у володіння графа Паніна. Саме в цей період місцеві іконописці здобули широке визнання, активно долучаючись до реставрації визначних храмів та монастирів по всій країні. ### Династія Бороздіних та становлення майстра Після скасування кріпосного права у 1861 році мешканці Мстери вирішили викупити свої землі у графа Паніна. Завдяки наполегливості громади цю амбітну мету вдалося успішно реалізувати через 25 років. Місцеве виробництво спиралося на родинні традиції. Однією з найвідоміших була сімейна майстерня Бороздіних, заснована Петром Кузьмічем Бороздіним, де пліч-о-пліч працювали його діти. Саме в цій творчій атмосфері у 1878 році народився Іван Бороздін, який з раннього дитинства присвятив себе іконопису. ### Духовний шлях та служіння отця Іоанна Отримавши базові знання, Іван у 1894 році успішно закінчив мстерську школу іконопису, після чого продовжив навчання у Московському духовному училищі. У 1905 році він пов'язав своє життя з Іриною, донькою авторитетного священника. У 1921 році Іван Бороздін прийняв дияконський сан. Своє служіння він розпочав у храмі Всіхсвятського єдиновірського монастиря, залишаючись там до моменту його ліквідації радянською владою. З 1923 року отець Іоанн служив у московському храмі безсрібників Коми і Даміана, працюючи під керівництвом відомих настоятелів. Проте у 1930 році цей храм також закрили та зруйнували. Ця втрата глибоко поранила душу священнослужителя. Згодом його призначили настоятелем єдиновірчої церкви святителя Миколая на Рогожському кладовищі. ### Гоніння, мучеництво та канонізація У часи жорстоких репресій проти духовенства отець Іоанн оселився безпосередньо при храмі, намагаючись захистити святиню від руйнування. У грудні 1931 року радянська влада заарештувала священника, ув'язнивши його в Бутирській тюрмі. Тоталітарне слідство звинуватило його в антирадянських настроях та поширенні інформації про переслідування вірян. Життя сповідника обірвалося трагічно: 27 вересня 1937 року його розстріляли. Тіло священника поховали у безіменній могилі на розстрільному полігоні Бутово під Москвою. Пам'ять про його подвиг віри збереглася крізь десятиліття. У серпні 2000 року архієрея було залічено до лику святих Новомучеників і Сповідників Російських для загальноцерковного шанування.