Іоанн Будрін, пресвітер

Життєвий та духовний подвиг священномученика Іоанна (Івана Георгійовича Будріна) є яскравим прикладом непохитної віри та відданості Церкві. Його пастирське служіння розпочалося у 1889 році, коли він був висвячений у сан священика та направлений до Покровського храму в селі Верхній Яр Пермської губернії. Завдяки своїй активній просвітницькій діяльності у 1902 році отець Іоанн став катехізатором, а в 1908 році за ревне служіння був нагороджений почесною церковною відзнакою — камілавкою. З приходом до влади більшовиків для православної церкви настали темні часи репресій та переслідувань, які з особливою жорстокістю розгорнулися на території Єкатеринбурзької та Пермської єпархій. Попри смертельну небезпеку, отець Іоанн безстрашно виступав проти безбожницького режиму, відкрито засуджуючи злочини та свавілля нової влади. Мученицька кончина спіткала праведника 21 червня 1918 року. Перед смертю більшовицькі кати піддали священика нелюдським катуванням, нещадно вириваючи волосся з його голови та бороди. Проте навіть перед обличчям страшних мук священномученик Іоанн зберіг вірність Христу, прийнявши вінець вічної слави.