Іоанн Чеснов, пресвітер

**Життєпис священномученика Іоанна Честнова: вірність вірі в часи гонінь** **Ранні роки та початок духовного служіння** Життєвий шлях священномученика Іоанна (у світі — Іоанна Петровича Честнова) розпочався 30 січня 1874 року в селі Запонор’є Богородського повіту Московської губернії. Він народився в родині священника Петра Честнова, тому з дитинства виховувався у глибокій пошані до християнських цінностей. У 1904 році юнак успішно закінчив Московську духовну семінарію, після чого розпочав трудову діяльність як учитель у церковно-парафіяльній школі. Своє служіння Церкві Іоанн розпочав на посаді псаломщика в Знаменській церкві села Амерево, а згодом — у Хрестовоздвиженському храмі села Нове. У 1908 році він був рукоположений у сан диякона та отримав призначення до Воскресенської кладовищенської церкви в місті Подольськ. Починаючи з 1910 року, отець Іоанн також активно займався педагогічною діяльністю, викладаючи Закон Божий у чоловічих та жіночих училищах міста. **Шлях пастиря та перші репресії радянської влади** У 1920 році отець Іоанн прийняв священницький сан і отримав призначення до Знаменського храму в селі Захаріно. Проте вже у 1921 році його знову перевели до Воскресенської кладовищенської церкви в Подольську. У 1928 році священника направили служити до Михаїло-Архангельської церкви в селі Вертлинське. Саме тут у 1929 році відбувся його перший арешт радянськими спецслужбами. Через п'ять з половиною тижнів ув'язнення отця Іоанна звільнили, але через непосильні податки все його майно було конфісковане владою. Це змусило священнослужителя просити про переведення на іншу парафію. 24 січня 1930 року отця Іоанна призначили до Успенського храму в селі Гжель. На початку того ж року більшовицька влада спробувала зняти дзвони з місцевої церкви, але настоятель разом із вірянами рішуче виступили проти цього свавілля. Невдовзі після цих подій священника заарештували за сфабрикованими звинуваченнями в антирадянській агітації та засудили до трьох років заслання в Казахстан. **Непохитна віра та служіння всупереч заборонам** Після відбуття заслання отець Іоанн повернувся на Московщину. Через чинну заборону селитися ближче ніж за 100 кілометрів від столиці, він оселився в Можайську, де служив у Вознесенському храмі. У 1934 році влада закрила і цю церкву, попри активний протест парафіян. У пошуках нового місця для служіння священник звернувся до архієреїв сусідніх єпархій із проханням про призначення на парафію. У 1935 році отець Іоанн став служити в Михаїло-Архангельському храмі міста Талдом. Тиск режиму не припинявся: на Великдень 1935 року місцева влада заборонила йому здійснювати традиційний обхід осель вірян із молитвами. Вже 19 травня 1935 року пастиря заарештували за розмови на політичні теми, у яких він висловлював глибоке занепокоєння занепадом православної віри та патріотизму в країні. **Мученицька кончина та прославлення** 8 червня 1935 року рішенням трійки НКВД отця Іоанна повторно засудили до трьох років заслання в Казахстан. Проте навіть на засланні радянська каральна система не залишила його у спокої: 23 листопада 1937 року священника знову заарештували, звинувативши в антирадянській діяльності. 10 грудня 1937 року трійка УНКВД Алма-Атинської області винесла вирок — розстріл. 13 грудня 1937 року вирок було виконано. Священномученика Іоанна розстріляли та поховали у безіменній спільній могилі. 17 липня 2002 року рішенням Священного Синоду його було канонізовано у сонмі новомучеників та сповідників Російських.