Іоанн Чеснов, пресвітер

Священномученик Іоанн народився 30 січня 1874 року в селі Запонор'є Богородського повіту Московської губернії в родині священника Петра Честнова. У 1904 році закінчив Московську духовну семінарію і став учителем церковно-приходської школи. Служив псаломщиком у Знаменській церкві в селі Амерево, потім у Хрестовоздвиженському храмі в селі Нове. У 1908 році був рукоположений у диякони і призначений у Воскресенську кладбищенську церкву в місті Подольськ. З 1910 року також був законовідом у чоловічих і жіночих училищах міста. У 1920 році рукоположений у священники і призначений у Знаменський храм у селі Захаріно. У 1921 році знову переведений у Воскресенську кладбищенську церкву. У 1928 році направлений у Михаїло-Архангельську церкву в селі Вертлинське, де в 1929 році був арештований, але звільнений через п’ять з половиною тижнів. Через податки його майно було конфісковано, і він просив переведення на інший приход. 24 січня 1930 року переведений в Успенський храм села Гжель. На початку 1930 року влада намагалася зняти дзвони з храму, але настоятель і прихожани виступили проти. У 1930 році був арештований за фальшивими звинуваченнями в антирадянській агітації і засуджений до трьох років заслання в Казахстан. Після заслання повернувся в Московську область, але через заборону на проживання в 100-кілометровій зоні від Москви оселився в місті Можайськ, де служив у Вознесенському храмі. У 1934 році влада закрила храм, і прихожани захищали його. Отець Іоанн звернувся до архієреїв сусідніх єпархій з проханням про призначення на приход. У 1935 році був призначений у Михаїло-Архангельський храм міста Талдом. На Пасху 1935 року влада заборонила йому здійснювати обхід домів з молитвами. 19 травня 1935 року був арештований за розмови на політичні теми, в яких він висловлював занепокоєння станом православної віри і патріотизму в Росії. 8 червня 1935 року трійка НКВД засудила його до трьох років заслання в Казахстан. 23 листопада 1937 року знову арештований і звинувачений в антирадянській агітації. 10 грудня 1937 року трійка УНКВД Алма-Атинської області засудила його до розстрілу. Розстріляний 13 грудня 1937 року і похований у безвісній загальній могилі. Канонізований серед новомучеників і сповідників Російських 17 липня 2002 року.