Іоанн Дніпровський, пресвітер

Життєвий шлях священномученика Іоана (Іоанна Днепровського) розпочався 18 вересня 1875 року. Він народився в родині священника Михайла Днепровського у селі Старий Чиртим, що належало до Камишкирської волості Кузнецького району Самарської губернії. Продовжуючи родинну династію духовної служби, юнак здобув освіту в Духовній семінарії. Своє служіння він розпочав на посаді псаломщика в церкві села Улыбовка Вольського району Саратовської губернії. У 1898 році Іоан пов’язав свою долю з дівчиною на ім'я Олександра, яка стала його вірною супутницею. Разом подружжя виховало чотирьох дітей. Новий етап служіння розпочався у 1905 році, коли Іоана рукоположили у сан диякона до храму в селі Терса. Вже у 1914 році він прийняв священницький сан і став настоятелем церкви у селі Полчаниновка. Проте з приходом радянської влади релігійне життя опинилося під забороною: у 1929 році більшовики закрили парафію. Рятуючись від переслідувань, отець Іоан разом із родиною перебрався до міста Новоузенськ, де знайшов цивільну роботу та працював спостерігачем на метеорологічній станції. Попри спроби вести тихе світське життя, радянська репресивна машина не залишила священнослужителя в спокої. 8 грудня 1937 року отця Іоана заарештували й кинули до в'язниці в Саратові. Під час допитів він виявив незламну мужність та рішуче відкинув усі сфабриковані проти нього звинувачення. Попри відсутність будь-якої провини, вже 10 грудня рішенням трійки НКВД його було засуджено до страти. 15 грудня 1937 року священник Іоанн Днепровський був розстріляний. Його тіло поховали у загальній безіменній могилі, приховуючи місце поховання від близьких та вірян.