Іоанн Ганчев, пресвітер

### Життєвий шлях священномученика Іоанна Ганчева: віра, служіння та мученицький подвиг Православний подвижник, священномученик Іоанн Ілліч Ганчев народився 1878 року в мальовничому селі Сима, що належало до Юр’ївського повіту Володимирської губернії. Його шлях до пастирського служіння розпочався з навчання у стінах престижної Петроградської духовної семінарії. Отримавши ґрунтовну освіту, у 1910 році він прийняв священицький сан і вирушив на служіння до Азербайджану. Його першим призначенням стала парафія на честь Боголюбської ікони Божої Матері в селі Олександрівка Бакинської губернії. Уже наступного, 1911 року, молодого та ревного пастиря перевели до Баку, де він обійняв посаду настоятеля величного собору Різдва Богородиці. ### Всебічно обдарований пастир та цілитель Отець Іоанн відзначався не лише глибокою вірою, а й різнобічними талантами. Він був високоосвіченою людиною: майстерно грав на фісгармонії, мав неабиякий хист до малювання та чудово знався на медицині. Свої знання священик щедро використовував на благо людей. Опікуючись однією з місцевих лікарень, він особисто стежив за тим, щоб пацієнти отримували належне лікування, а також нерідко сам надавав кваліфіковану медичну допомогу своїм парафіянам. ### Випробування радянської доби З приходом радянської влади та початком гонінь на церкву, у 1920-х роках отець Іоанн переїхав до свого рідного брата у місто Ленкорань. Там його призначили настоятелем храму на честь ікони Божої Матері «Радості всіх скорботних» у прилеглому селі Пришиб. Батюшка власноруч розписував стіни цієї церкви, вкладаючи в роботу всю свою душу. Проте незабаром радянська влада закрила храм. Прагнучи уберегти близьких від небезпеки, отець Іоанн залишив родину в Ленкорані, а сам повернувся до Баку, де продовжив служіння. У 1933 році репресивна машина дісталася й родини Ганчевих. Священика разом із дружиною та дітьми заарештували й утримували в окремих камерах суворого режиму однієї з бакинських в’язниць. 10 вересня 1933 року за сфабрикованим звинуваченням у «контрреволюційній та шпигунській діяльності», а також за вигаданий «намір нелегально втекти за кордон до Персії», отця Іоанна засудили до 5 років заслання в Казахстані. Його родину після піврічного ув'язнення без пред'явлення жодних звинувачень врешті відпустили на волю. ### Голгофа та мученицька кончина Після закінчення терміну заслання священик поспішав повернутися до Баку, де на нього чекала родина. Однак дорогу додому перервав новий арешт. Отця Іоанна засудили до трьох років ув'язнення в таборах і відправили до Карагандинського табору (Карлагу). Навіть у нелюдських умовах ув'язнення священик не припинив своєї місії. У вересні 1937 року проти нього порушили нову справу. Його звинуватили в тому, що він «очолив групу віруючих з-поміж колишніх священиків, проводив таємні богослужіння та поширював антирадянські настрої». 2 листопада 1937 року священномученика Іоанна Ганчева розстріляли. Його земний шлях завершився у братській могилі на старому кладовищі селища Долинка Карагандинської області. У серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви залікували отця Іоанна до лику святих новомучеників і сповідників.