Іоанн Ганчев, пресвітер

Священномученик Іоанн Ілліч Ганчев народився 1878 року в селі Сима Юр’ївського повіту Володимирської губернії. Закінчив Петроградську духовну семінарію. У 1910 році був висвячений у сан священика і направлений до Азербайджану, де його призначили настоятелем церкви на честь Боголюбської ікони Божої Матері села Олександрівки Бакинської губернії. У 1911 році переведений на посаду настоятеля собору Різдва Богородиці міста Баку. Отець Іоанн був різнобічно освічений: грав на фісгармонії, любив малювати, чудово розбирався в медицині і щедро ділився своїми талантами з людьми. Маючи опіку над однією з лікарень, він сам стежив за належним лікуванням хворих. Нерідко він самостійно надавав кваліфіковану допомогу парафіянам. У 1920-ті роки отець Іоанн переїхав до рідного брата в місто Ленкорань. Він отримав призначення бути настоятелем храму на честь ікони Божої Матері «Радості всіх скорботних» села Пришиба поблизу Ленкорані. Батюшка сам розписував свій храм. Коли влада закрила церкву, отець Іоанн залишив сім'ю в Ленкорані, а сам повернувся до Баку. У 1933 році всю родину Ганчевих разом із батьком Іоанном було заарештовано. Ганчевих утримували в окремих камерах суворого режиму однієї з бакинських в’язниць. 10 вересня 1933 року «за контрреволюційну та шпигунську діяльність» і «намір нелегально виїхати за кордон — до Персії з Азербайджанської РСР» отець Іоанн був засуджений і висланий до Казахстану строком на п’ять років. Сім'я священика, пробувши без пред'явлення будь-якого звинувачення у в'язниці півроку, була звільнена. Після закінчення заслання священик повертався до Баку, де проживала його сім'я. По дорозі його заарештували, засудили до ув'язнення в таборі строком на три роки і відправили до Карагандинського табору. У вересні 1937 року отець Іоанн у таборі був заарештований на підставі того, що «...очолив групу віруючих, колишніх священиків, проводив служби, де поширював свої настрої проти радянського уряду». Священик Іоанн Ганчев розстріляний 2 листопада 1937 року і похований у братській могилі на старому кладовищі селища Долинка Карагандинської області. Зачислений до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.