Іоанн Карабанов, пресвітер

Святомученик Іоанн (в миру Іван Федорович Карабанов) народився 1885 року в селі Герасимово Шабликінської волості Карачевського повіту Орловської губернії у звичайній селянській родині Федора Карабанова. Отримавши освіту в Карачевській учительській семінарії, яку він закінчив у 1905 році, юнак вирішив присвятити себе педагогіці. Спочатку він працював народним учителем, а згодом очолив училище Міністерства народної освіти в селі Знаменське Болховського повіту Орловської губернії. Звичний життєвий уклад змінила Перша світова війна. У 1915 році Івана Федоровича мобілізували на військову службу до 203-го піхотного полку. З 1 січня 1916 року його направили на навчання до Олександрівського військового училища. Після випуску, 1 травня 1916 року, він отримав призначення на посаду командира взводу навчальної команди, а пізніше у званні командира роти вирушив на фронт під місто Двінськ. Після демобілізації у 1917 році він повернувся до цивільного життя та знову став викладати. У 1918 році Івана Федоровича направили до Орла на спеціальні курси для вчителів вищих початкових училищ. Проте вже у 1919 році його примусово призвали до Червоної армії. Там він служив командиром взводу та роти у 2-му інженерно-військово-робочому батальйоні в містах Орлі, Миколаєві та Очакові. Лише у 1921 році, після остаточної демобілізації, він зміг повернутися до педагогічної діяльності. Невдовзі Іван Федорович відчув духовне покликання і у 1922 році був висвячений на священика. Своє служіння отець Іоанн розпочав у храмі села Гнездилово Знаменської волості Орловської губернії, а згодом отримав призначення до парафії в селі Хотьково Шабликінського району Орловської області. Наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років радянська влада розпочала жорстоку боротьбу з релігією, закриваючи храми під приводом того, що вони нібито заважають створенню колгоспів. Священнослужителів масово звинувачували у контрреволюційній діяльності, розпалюванні невдоволення серед населення та протидії радянським реформам. Трагічний поворот у долі отця Іоанна відбувся 6 січня 1932 року, коли ОДПУ заарештувало його разом із членами церковної ради. 21 січня відбувся другий і останній допит священника, а вже 28 лютого 1932 року судова трійка ОДПУ засудила його до восьми років концтаборів. Покарання він відбував у Темниковському виправно-трудовому таборі в Мордовії. У 1937 році режим розпочав нову хвилю репресій проти духовенства, яке вже перебувало в ув’язненні. 25 серпня у селищі Явас, де базувався 3-й відділ Темниковських таборів, співробітники НКВС сфабрикували нову справу проти отця Іоанна. Звинувачення базувалися виключно на показаннях лжесвідків. Самого священника навіть не викликали на допити — вирок йому зачитали безпосередньо перед стратою. 30 серпня трійка НКВС засудила отця Іоанна до розстрілу. Вирок виконали 5 вересня 1937 року. Священник Іоанн Карабанов був розстріляний і похований у безіменній братській могилі.