Іоанн Кесарійський, Петро Космінков, пресвітери і Симеон Кречков, диякон

Під час гонінь на Руську Православну Церкву в селі Биково, Раменського району, були заарештовані священики Іоанн Кесарійський та Петро Космінков, диякон Симеон Кречков, староста храму Євдокія Сафронова, а також члени церковної ради Петро Пискарев-Молоков та Олександр, Катерина і Дмитро Чілікіни. Вони були затримані з 1 по 3 листопада 1937 року і ув'язнені в Таганську тюрму в Москві. Священномученик Іоанн народився 30 січня 1878 року в селі Одишево Кінешемського повіту Костромської губернії в родині священика Никанора Кесарійського. Закінчив Духовну семінарію та Московську Духовну академію. У 1904 році був рукоположений у сан священика і служив у храмах Московської єпархії, останнім часом – у храмі Владимирської ікони Божої Матері в селі Биково. На допиті він заперечував звинувачення в контрреволюційній діяльності і не знав про існування контрреволюційної групи. Священномученик Петро народився 4 січня 1887 року в селі Пахріно Подільського повіту Московської губернії в родині Василя Петровича Космінкова. Закінчив Перервинське Духовне училище та Московську Духовну семінарію. У 1910 році був рукоположений у сан священика і служив у храмі Владимирської ікони Пресвятої Богородиці в селі Биково. На допиті також заперечував свою причетність до контрреволюційної діяльності і не знав учасників групи. Священномученик Симеон народився в 1876 році в селі Понизов'є Верейського повіту Московської губернії в родині псаломщика Миколи Кречкова. Освіту отримав у Перервинському Духовному училищі та Московській Духовній семінарії. У 1903 році був рукоположений у сан диякона і служив у храмі Владимирської ікони Пресвятої Богородиці в селі Биково до арешту в 1937 році. На допиті він також заперечував участь у контрреволюційній групі. 15 листопада 1937 року трійка НКВД засудила священиків Іоанна Кесарійського, Петра Космінкова та диякона Симеона Кречкова до розстрілу. Вони були розстріляні 16 листопада 1937 року і поховані в безвісній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою. Інші учасники були засуджені до різних термінів ув'язнення. Євдокія Сафронова померла в ув'язненні 25 серпня 1938 року, Петро Пискарев-Молоков – 9 квітня 1938 року, обидва були поховані в безвісній могилі.