Іоанн Косинський, пресвітер

### Життєвий шлях і мучеництво священика Іоана Коссинського (1887–1938) Священномученик Іоан народився 12 квітня 1887 року в Москві. Він зростав у благочестивій родині священника Володимира Олексійовича Коссинського, що значною мірою визначило його майбутнє покликання. Здобувши освіту в Перервинському духовному училищі, юнак із 1909 року розпочав свій трудовий шлях як учитель у церковно-приходській школі, присвятивши себе вихованню молоді. #### Початок духовного служіння Його безпосереднє служіння Богові розпочалося у 1914 році, коли він був рукоположений у сан диякона. Вже у буремному 1920 році отець Іоан прийняв ієрейський сан. Своє пастирське служіння він віддано ніс у Троїцькому храмі, розташованому в селі Заворово. #### Хвиля радянських репресій та переслідувань З приходом радянської влади життя духовенства перетворилося на суворе випробування. У 1927 році отця Іоана заарештували за сфабрикованим звинуваченням у «присвоєнні чужого майна». Тоді суд виніс вирок — один місяць перебування у виправно-трудовому таборі. Новий удар чекав на священнослужителя у 1930 році. Його знову позбавили волі, цього разу інкримінуючи «антиколгоспну агітацію». Проте після двох з половиною місяців слідчого ізолятора отця Іоана відпустили. #### Останній арешт та мученицька кончина Наприкінці 1937 року тиск тоталітарної машини досяг свого піка. У грудні отець Іоан отримав таємне попередження про неминучий арешт. Попри реальну небезпеку, він категорично відмовився залишати свою парафію, промовивши історичні слова про те, що священнику не личить ховатися від випробувань. Уже 26 січня 1938 року за ним прийшли радянські спецслужби. Священника ув'язнили в стінах сумнозвісної Таганської в'язниці. Під час жорстоких допитів отець Іоан виявив незламну мужність і рішуче відкинув усі звинувачення в антирадянській діяльності. Попри відсутність будь-яких реальних доказів вини, 11 лютого 1938 року позасудова трійка НКВД винесла смертний вирок. 26 лютого 1938 року священник Іоан Коссинський був розстріляний на розстрільному полігоні Бутово під Москвою. Тіло мученика поховали у безіменній братській могилі, яка стала місцем його останнього спочинку.