Іоанн (Лаба), ієромонах

### Біографія преподобного Іоанна (Лаби): шлях афонського подвижника та мученика за віру Преподобний Іоанн (у миру — Флавіан Іванович Лаба) народився 3 липня 1863 року в селі Серебія Гайсинського повіту, що на Київщині. Отримавши покликання до духовного життя, він прийняв чернечий постриг із висвяченням у сан священника та чернечим ім'ям Флавій. Своє служіння він ніс у Фіваїдському скиті Руського монастиря великомученика Пантелеймона на Святій Горі Афон, де згодом став активним учасником відомого релігійного руху ім'яславців. #### Афонський період та духовні шукання (1912–1917 роки) У травні 1912 року за рішенням ченця Іринея (Цурікова) отця Флавія було призначено духівником Фіваїдського скиту. Наприкінці того ж року, 2 грудня, він брав участь у зборах чернечої братії, під час яких було затверджено «Соборне міркування про Ім'я Господа нашого Ісуса Христа», написане в дусі ім'яславської доктрини. Цей період відзначився для подвижника важкими внутрішніми коливаннями. За спогадами архієпископа Вологодського Никона (Різдвяного), у червні 1913 року чернець неодноразово приходив до нього на бесіди — то каючись у помилках, то знову повертаючись до колишніх переконань. Лише після тривалих дискусій із богословом Троїцьким він офіційно відрікся від ім'яслав'я. Попри це, згодом він підтримав своїх соратників: 27 жовтня 1917 року підписав скаргу афонських ченців до Помісного Собору Православної Російської Церкви (додаток до прохання від 15 жовтня). У цьому документі ім'яславці закликали церковне керівництво детально розслідувати «афонську справу» та скасувати накладене на них відлучення від церкви. #### Життя в пустельництві та перша хвиля репресій (1919–1924 роки) Протягом 1919–1920 років отець Флавій обрав шлях усамітнення й жив як пустельник неподалік хутора Солоний (нині територія Темрюкського району Краснодарського краю). Проте радянські репресивні органи швидко звернули увагу на захисників віри. 29 червня 1924 року в місті Армавірі ченця заарештували разом із його духовним соратником. Радянська влада звинуватила їх у протидії державному ладу та «відданості старому режиму». Рішенням Особливої наради при ОДПУ СРСР за статтею 58-1 його засудили до 3 років заслання в Наримський край. Своє покарання він відбував у селі Під’єльник Томської губернії, а також у Турткулі та Шарухані. Після звільнення подвижник оселився разом із преподобномучеником Іларіоном (Цуріковим) на гірській пасіці неподалік міста Фрунзе (сучасний Бішкек, Киргизстан). #### Другий арешт і заслання до Центральної Азії (1930 рік) Духовне служіння ченців продовжувало муляти очі радянській владі. 2 лютого 1930 року преподобномучеників Іларіона та Іоанна знову заарештували за стандартним на той час звинуваченням в «антирадянській діяльності». 9 червня 1930 року Особлива колегія ОДПУ Середньої Азії винесла новий вирок — 3 роки заслання до міста Кзил-Орда (Казахстан). Покарання чернець відбував у Турткулі (Каракалпакська АРСР). Згодом він разом із ченцем Іларіоном проживав у гірській ущелині неподалік міста Токмак. #### Таємне служіння та мученицька кончина (1935–1937 роки) Вийшовши на волю у 1935 році, отець Іоанн перебрався до міста Ауліє-Ата (у 1936–1938 роках — Мірзоян, сучасний Тараз у Казахстані), куди після заслання також прибув преподобномученик Іларіон. Перебуваючи у підпіллі, вони продовжували виконувати свій пастирський обов'язок: таємно здійснювали богослужіння та проводили чернечі постриги. 24 червня 1937 року радянські спецслужби заарештували духовних отців у місті Мірзояні. Їх звинуватили в «пораженській агітації», «участі в контрреволюційній організації» та організації «таємного монастиря». Подвижників кинули до місцевої в'язниці. Ця справа розглядалася в межах групового процесу над Омським архієпископом — священномучеником Олексієм (Орловим). Під час допитів чернець Іоанн виявив непохитну мужність і не визнав жодного зі звинувачень. 23 серпня 1937 року Особлива трійка при УНКВС по Південно-Казахстанській області засудила отця Іоанна до страти. Вирок було виконано, а тіло мученика поховали в безіменній могилі. #### Церковне прославлення У 2000 році на Ювілейному Архієрейському Соборі подвижника було причислено до лику святих під ім'ям Іоанн — саме під цим іменем він згадувався в матеріалах радянських кримінальних справ.