Іоанн Мельницький, диякон

Життєвий шлях та духовний подвиг священномученика Іоанна (у світі — Іоанна Петровича Мельницького) є зразком непохитної віри та відданості Церкві у часи найсуворіших випробувань. ### Дитинство та початок духовного служіння Майбутній святий народився у 1878 році в селянській родині Петра Мельницького в мальовничому селі Шетеєво Удомльського району Тверської губернії. Прагнучи присвятити себе служінню Богу, юнак вступив до Тверської духовної семінарії, де у 1899 році успішно закінчив третій клас. Певний час після навчання він допомагав батькові вести господарство, проте невдовзі повернувся до свого справжнього покликання. У 1907 році його було призначено псаломщиком до храму в селі Воротилово Бежецького району, а вже наступного, 1908 року, висвячено в сан диякона. ### Просвітницька діяльність та перші репресії Окрім служіння біля вівтаря, диякон Іоанн активно займався педагогічною та громадською діяльністю. Він працював учителем та правознавцем у церковно-приходській і земській школах, несучи світло знань місцевим дітям аж до 1918 року. Влітку 1918 року отця Іоанна перевели до храму в селі Ілова. Тут він ревно виконував свої обов'язки понад десять років — аж до початку запеклих більшовицьких гонінь на релігію у 1929 році. Радянська влада не пробачила священнослужителю його відданості вірі: у 1930 році його позбавили всього майна та засудили до двох років ув'язнення у виправно-трудових таборах під сфабрикованим приводом «несплати податків». ### Арешт, мученицька кончина та канонізація Попри важкі випробування у таборах, після звільнення в 1932 році отець Іоанн не зрікся своєї місії. Він відразу подав прохання про призначення на нову парафію і в 1933 році отримав місце для служіння у селі Тальці. Проте репресивна машина не зупинялася. 15 жовтня 1937 року диякона знову заарештували, висунувши безглузде на той час звинувачення в «контрреволюційній агітації». Під час жорстоких допитів священнослужитель мужньо заперечував усі наклепи, відкрито заявляючи, що його єдиною «провиною» були заклики до людей молитися та відвідувати храми. Доля мученика була вирішена миттєво: 1 листопада 1937 року рішенням радянської «трійки» його засудили до найвищої міри покарання. Вже 3 листопада 1937 року вирок було виконано — отця Іоанна розстріляли. Пам'ять про праведника назавжди закарбувалася в історії Церкви. У серпні 2000 року на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви священномученика Іоанна приписали до лику святих Новомучеників і Сповідників для загальноцерковного шанування та молитовного поминання.