Іоанн Миронський, пресвітер

Історія життя та мученицької смерті священника Івана Миколайовича Міронського — це трагічний приклад вірності своїм переконанням у часи жорстоких тоталітарних репресій. Майбутній душпастир народився у 1877 році в селі Руські Юрткули, що на території тогочасної Самарської губернії. Перше зіткнення з радянською каральною системою відбулося у 1929 році, коли його вперше заарештували, проте невдовзі відпустили на волю. Наступний, фатальний етап переслідувань розпочався 6 квітня 1936 року. На той момент Іван Міронський проживав із родиною, виховував трьох синів та працював звичайним столяром. Радянська влада звинуватила його в причетності до «контрреволюційної групи». Вироком суду стали 5 років заслання до Казахстану. Перебуваючи на засланні в селі Орловка Чаяновського району, отець Іван заробляв на життя працею садівника. Проте каральні органи не дали спокою священнослужителю. 20 грудня 1937 року отця Івана заарештували знову. Цього разу він проходив по спільній справі разом із священником Володимиром Преображенським та монахом Віктором Матвєєвим. Усіх трьох звинуватили у створенні підпільної «контрреволюційної організації священнослужителів». Під час виснажливих допитів отець Іван рішуче відкидав усі сфабриковані обвинувачення. Він наполягав на тому, що під час спільних молитов не займався політикою, а лише читав вірянам Святе Євангеліє. Попри відсутність будь-яких доказів провини, 30 грудня 1937 року радянська влада винесла найжорстокіший вирок — смертну кару. Наступного дня, напередодні Нового року — 31 грудня 1937 року — священника розстріляли. Точне місце поховання святих мучеників і до сьогодні залишається невідомим.