Іоанн Миротворцев, пресвітер

Священномученик Іоанн Мироотворцев народився 25 березня 1881 року в селі Елшанка Саратовського повіту. Після успішного завершення навчання в Саратовській духовній семінарії він прийняв священницький сан та отримав призначення до храму в селі Вязьміно, де ревно служив громаді протягом дев'яти років. У 1928 році, коли більшовицька влада розгорнула безжальну боротьбу з релігією, отця Іоанна заарештували через відмову здавати так звані «хлібні надлишки». Священник виявив надзвичайну мужність, намагаючись захистити своїх парафіян від відвертого грабунку з боку радянських активістів. Нове протистояння відбулося 19 жовтня 1929 року на загальних зборах селян, де пастир знову рішуче відмовився віддавати хліб. Наслідком цієї непокори став повторний арешт, який відбувся 9 листопада. Перебуваючи у застінках в'язниці, отець Іоанн відкидав усі сфабриковані звинувачення, проте радянська система вже визначила його долю. 24–25 січня 1930 року його засудили до п'яти років позбавлення волі у концтаборі. Навіть після відбуття цього терміну радянська влада обмежила його у правах, заборонивши повертатися до рідної області. Згодом, повернувшись із ув'язнення, священнослужитель продовжив свою духовну місію в селі Приімково. Проте відносна свобода тривала недовго — у часи Великого терору 1937 року його заарештували знову. 6 серпня 1937 року отцю Іоанну висунули стандартне на той час звинувачення в антирадянській роботі, яке він категорично заперечував. Попри відсутність доказів і визнання провини, 28 вересня 1937 року рішенням трійки НКВД його було засуджено до десяти років ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Життя священномученика Іоанна Мироотворцева обірвалося 18 березня 1938 року в концтаборі Ухтпечлаг. Тіло душпастиря було поховане у безіменній табірній могилі.