Іоанн Парусников, пресвітер

Священномученик Іоанн Парусніков (у хрещенні — Іоан) — постать, яка золотими літерами вписана в історію православного новомучеництва. Майбутній пастир народився 2 червня 1869 року в родині диякона Василія Паруснікова у мальовничому селі Захарово Клинського повіту Московської губернії. Його духовний шлях розпочався з навчання у Московській духовній семінарії, яку він успішно закінчив у 1890 році, після чого присвятив себе педагогічній ниві, викладаючи в церковно-приходських школах. Уже 2 березня 1892 року відбулося його рукоположення у сан священника. З цього моменту отець Іоан ревно служив у різних парафіях Московської єпархії. Знаковим етапом його служіння став 1934 рік, коли його призначили настоятелем Успенського храму в селі Успенському Ногінського району. Доля цієї святині була непростою: радянська влада закрила її у 1930 році, проте вже в липні того ж року завдяки зусиллям вірян храм удалося повернути православній громаді. Згодом отця Іоана перевели до храму Різдва Богородиці в селі Нестерово, де йому довелося зіткнутися з жорстоким тиском та переслідуваннями з боку радянського режиму. Трагічний фінал земного життя пастиря розпочався взимку 1938 року. 10 лютого радянські спецслужби заарештували священника та кинули його до стін сумнозвісної Таганської в'язниці. Слідчі звинуватили отця Іоана в антирадянській агітації, проте жодні тиранії не змусили його визнати фальсифіковану провину — він рішуче заперечував усі закиди. Попри повну відсутність доказів та тверду позицію священнослужителя, 19 лютого трійка НКВД винесла смертний вирок — розстріл. 7 березня 1938 року протоієрей Іоанн Парусніков прийняв мученицьку смерть. Його земний шлях закінчився на полігоні Бутово під Москвою, де тіло священника поховали в безіменній спільній могилі. Своїм життям та подвигом він продемонстрував приклад непохитної віри та незламності духу.