Іоанн Петтай, пресвітер

Священномученик Іоанн (Іван Михайлович) народився 1 січня 1894 року в містечку Каролен Верроського повіту Ліфляндської губернії у побожній родині православних селян. Після успішного завершення навчання в Ризькому духовному училищі юнак вступив до Ризької духовної семінарії. Проте здобути повну богословську освіту завадила Перша світова війна. У 1916 році, незважаючи на право на відстрочку, Іоанна мобілізували та зарахували юнкером до Володимирського військового училища, після закінчення якого він відправився на фронт. Новий етап його життя розпочався 13 жовтня 1918 року, коли Іван Михайлович прийняв священицький сан. Його призначили настоятелем храму Всіх святих у селі Пенуя Перновського повіту Ліфляндської губернії. Ця невелика парафія, чий храм був зведений ще у 1875 році й вміщував близько трьохсот осіб, згуртувала навколо себе православних естонців із навколишніх сіл. Для набуття практичного пастирського досвіду отця Іоанна також направили до сусідньої церкви в селі Карксі-Нуйя. У грудні 1918 року, отримавши звістку про тяжку хворобу батьків, отець Іоанн вирушив до рідної домівки. Дорога пролягала через місто Валк, яке на той момент уже захопили більшовицькі війська. Червоноармійці одразу заарештували священика та кинули до в'язниці для встановлення особи. Під час допиту наступного дня слідчий відправив офіційний запит до Кароленського волосного виконкому. Невдовзі звідти надійшло підтвердження особи священика, причому місцева влада охарактеризувала отця Іоанна як авторитетного захисника інтересів селян та робітників. Однак повага серед простого народу та принципова вірність своєму духовному покликанню стали смертним вироком в очах радянських богоборців. Більшовицька влада не терпіла ідейних конкурентів, тому 29 січня 1919 року священик Іоанн був розстріляний. Його тіло поховали на Тартуському кладовищі.