Іоанн Преображенський, протодиякон

Життєвий шлях святого Іоана (Преображенського) розпочався 21 березня 1880 року в мальовничому селі Василівському, що на Вологодчині. Він народився в родині місцевого псаломщика Олександра Преображенського, тож з дитинства виховувався у глибокій вірі. У 1897 році, після успішного закінчення Вологодського духовного училища, юнак розпочав власне служіння як псаломщик у Василівській Тошнинській церкві. Уже в 1904 році його висвятили в сан диякона, а за два роки, у 1906-му, перевели до Власівського храму. Радянські репресії проти духовенства кардинально змінили долю священнослужителя. У буремних 1920-х роках більшовицька влада закрила Власівську церкву, через що отця Іоана направили служити до храму святої великомучениці Параскеви П’ятниці. Проте тиск тоталітарної системи лише посилювався. У 1929 році диякона разом із родиною брутально виселили з власної домівки. Ба більше, місцеві чиновники вимагали від його дружини офіційного розлучення. Щоб уберегти найрідніших від переслідувань, родина була змушена жити окремо, а отець Іоан таємно утримував близьких, передаючи їм кошти. У 1930 році релігійні гоніння дійшли й до П'ятницького храму — його також ліквідували. Тоді диякон отримав призначення до церкви Різдва Богородиці. Навесні 1937 року Вологда збурилася через новину в пресі про закриття Богородського цвинтаря. Це рішення викликало хвилю обурення серед вірян. Понад сто жителів міста підписали колективне звернення до ВЦВК з вимогою зберегти кладовище, де спочивали їхні рідні. Фатальні події розгорнулися влітку того ж року. 26 червня 1937 року на всеношну службу завітав єпископ Іоанн, якого духовенство обґрунтовано підозрювало у співпраці з НКВС. Настоятель храму, протоієрей Костянтин Богословський, відмовився визнавати його повноваження. Цей акт непокори став приводом для репресій: невдовзі радянські каральні органи заарештували священників, серед яких був і диякон Іоан. Під час жорстоких допитів його звинуватили у веденні контрреволюційної агітації. Розв'язка була трагічною. 19 вересня 1937 року рішенням позасудової трійки НКВД отця Іоана засудили до 10 років концтаборів. Життя святого обірвалося 11 червня 1938 року в суворих умовах Каргопольського табору. Диякон Іоан відійшов у вічність і був похований у безіменній могилі, ставши одним із численних новомучеників за віру.