Іоанн Родионов, пресвітер

Життєвий шлях священномученика Іоанна Олексійовича Родіонова розпочався у 1881 році в селі Останкіне, що належало до Тимського повіту Курської губернії. Здобувши вищу історичну освіту, він вирішив присвятити себе духовному служінню і став священиком у місті Єсентуки, розташованому в Північно-Кавказькому краї. Репресивна радянська машина не оминула душпастиря: у 1933 році отця Іоанна заарештували та засудили до 8 років позбавлення волі. Його відправили відбувати покарання до Карлагу (Карагандинська область, Казахстан). Проте навіть у нелюдських умовах табору священник залишався вірним своїм переконанням, що призвело до повторного арешту у 1937 році. Цього разу його звинуватили «у проведенні контрреволюційної агітації серед ув’язнених, спрямованої на дискредитацію політики радянського уряду». Слідство закидало батюшці те, що він відкрито висловлював власні погляди та стверджував, ніби визволення від радянського гніту принесе Гітлер. Попри тиск, отець Іоанн категорично відмовився визнавати себе винним. Невдовзі священнослужителю винесли смертний вирок. Його стратили через розстріл 2 листопада 1937 року та поховали у спільній безіменній могилі. Справедливість та пам'ять про духовний подвиг пастиря були відновлені у серпні 2000 року, коли на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви священномученика Іоанна Родіонова причислили до лику святих новомучеників і сповідників.