Іоанн Румянцев, пресвітер

### Життєпис священномученика Івана Рум'янцева: віра крізь репресії та радянські табори **Початок духовного служіння** Священномученик Іван Рум'янцев народився у 1889 році в селі Карчине Макаріївського району Костромської губернії. Свій шлях служіння Богові він розпочав у 1914 році як диякон Решемського монастиря. Вже у 1923 році він прийняв священницький сан. Після того, як радянська влада ліквідувала обитель, отець Іван продовжив пастирську діяльність у храмі села Воскресенського Кінешемського району Іванівської промислової області. **Перший арешт та незламність духу** У 1929 році священника вперше заарештували, звинувативши в антирадянській агітації. Під час допитів отець Іван продемонстрував неймовірну твердість переконань: він рішуче відкинув усі закиди слідства та заявив, що не визнає себе винним і не піддавався жодному тиску. Попри це, 3 січня 1929 року радянський суд засудив його до трьох років ув'язнення в концтаборі. Відбувши термін покарання, у 1933 році він повернувся на батьківщину та оселився в селі Воздвиженському Наволокського району Іванівської області. **Друге ув'язнення та трагічна загибель** Нова хвиля репресій наздогнала душпастиря у лютому 1936 року, коли його знову заарештували — цього разу разом із отцем Костянтином Разумовим. На судовому процесі о. Іван тримався надзвичайно мужньо й непохитно, безстрашно заперечуючи свою провину. 5 липня 1937 року йому винесли черговий вирок — п'ять років виправно-трудових таборів. Точна дата смерті священника Івана Рум'янцева залишається невідомою. Його життя обірвалося орієнтовно наприкінці 1937 року в таборі, де він помер, не витримавши нелюдських та жорстоких умов ув'язнення. За свій вірний шлях та мученицьку кончину в серпні 2000 року на Архієрейському соборі Руської Православної Церкви він був канонізований у сонмі новомучеників і сповідників.