Іоанн Сарв, Ємиліан Панасевич, Миколай Покровський, пресвітери

Священномученик протопресвітер Іоанн Романович Сарв — видатний сповідник віри, чиє життя стало взірцем духовної сили та відданості Церкві. Майбутній пастир народився у 1867 році в Ліфляндській губернії. Отримавши якісну духовну освіту в Ризькій семінарії, він прийняв священицький сан і розпочав своє служіння. Його пастирський шлях проходив через різні храми, а у 1912 році отець Іоанн став настоятелем відомої Преображенської церкви на Забалканському проспекті. Епоха більшовицьких гонінь принесла в життя священнослужителя важкі випробування. Наприкінці 1920-х років радянська влада вислала його з Ленінграда. Новим притулком та місцем пастирського служіння для нього став Тихвін. У 1934 році отця Іоанна заарештували, проте після серії допитів тимчасово звільнили. Проте репресивна машина не зупинялася: у 1937 році відбувся повторний арешт. Попри жорстокі катування, протопресвітер виявив непохитну мужність і не зрікся своїх переконань. Разом із ним мученицьку смерть за віру прийняли інші віддані служителі Господні, які продемонстрували неймовірну стійкість перед обличчям смерті: * преподобномученик Арсеній (Дмитрієв); * преподобномучениця Іоанікія (Кожевнікова); * священномученик Василь Канделябров; * священномученик Микола Покровський; * священномученик Єміліан Панасевич; * священномученик Микола Зеленов. Життя цих мужніх захисників православ'я обірвалося в один день — 3 грудня 1937 року, коли всі вони були розстріляні в Тихвіні, вписавши свої імена в літопис святих новомучеників.