Іоанн, Саверій, Ісаакій, Іпатій і інших з ними

Святі мученики Іоан, Саверій, Ісаак та Іпатій — благочестиві єпископи, які несли слово Боже на теренах стародавньої Персії. Вони неухильно підтримували місцеву християнську громаду, зміцнюючи вірян у часи випробувань. Єпископи сміливо виступали проти панівного тоді культу вогнепоклонників, доводячи, що сонце та вогонь є лише творіннями Всевишнього, створеними для служіння людству, а не об'єктами для поклоніння. Дізнавшись про палку проповідь християнських пастирів, перський правитель — цар Шапур — наказав негайно ув'язнити праведників. Під час жорстокого судилища єпископи безстрашно визнали свою віру в Єдиного Бога. За непохитність їх піддали нелюдським катуванням. Святителя Саверія нещадно побили, проте його сподвижник, святий Ісаак, привселюдно підтвердив свою єдність із ним у вірі, розділивши з побратимом увесь тягар випробувань. Оскаженілий від такої стійкості духу, цар Шапур засудив Ісаака до побиття камінням. Страшний вирок виконали колишні одновірці-відступники. Слідом за ним за вірність Христу прийняли мученицьку смерть й інші праведники, серед яких постраждали за віру святий Іоан та багато інших послідовників Спасителя. Святий єпископ Саверій відійшов до Господа безпосередньо у темниці, не витримавши наслідків жорстоких тортур. Проте жорстокий цар, не повіривши у його смерть, наказав відтяти вже бездиханному тілу голову. Попри кривавий терор влади, християни залишалися непохитними у своїй любові до Бога і масово приймали страждання за віру. Серед тих, хто пролив кров за істину, були мужні сповідники Азат, Сасоній та Авраам, які категорично відмовилися приносити жертви язичницьким ідолам. Жертвами переслідувань стали також благочестиві дружини та діви, зокрема Фекла й Анна. Земля, рясно зрошена мученицькою кров'ю святих, невдовзі принесла дивовижний плід — на ній виросла смоківниця, що стала небесним знаменням істинності та тріумфу їхньої правої віри.