Іоанн Сельманов

Історія життя святого мученика Іоана — це вражаючий приклад мужності, незламної віри та трагічної боротьби з тоталітарною системою. Майбутній подвижник народився у 1900 році в селі Салазгори Тамбовської губернії. Змалечку він звик до важкої праці: був простим селянином та опанував ремесло взуттєвика. У 1920 році юнака призвали на службу до Червоної Армії, а вже наступного, 1921 року, в його родині народилася донька Клавдія. Після завершення Громадянської війни Іоан повернувся до мирного життя та улюбленої справи. Проте радянська влада таврувала його як «неблагонадійного» через походження, позбавивши виборчих прав. Перший важкий удар доля нанесла у 1931 році: за першим арештом послідував жорстокий вирок — 10 років ув’язнення. Лише через тяжку хворобу чоловіка відпустили на волю достроково. Новим випробуванням став 1937 рік. Натхненний спілкуванням із паломниками, Іоан став лідером місцевої громади, яка вимагала відкриття зачиненої церкви. Радянські каральні органи розцінили це як загрозу режиму. Чоловіка знову заарештували, висунувши сфабриковане звинувачення в участі у «релігійній контрреволюційній організації». На допитах Іоан проявив дивовижну стійкість духу та категорично відмовився визнавати провину. Розправа була швидкою та безжальною. 5 серпня 1937 року рішенням «трійки» НКВД його засудили до страти, а вже 10 серпня вирок про розстріл було виконано. Пам'ять про його вірність Богу та мужність залишилася у віках: у 2000 році Руська Православна Церква офіційно канонізувала мученика Іоана, приєднавши його до сонму святих.