Іоанн, Сергій, Патрикій і інші, що в обителі святого Сави були вбиті

За часів правління святішого патріарха Ілії, коли святе місто Єрусалим перебувало під гнітом завойовників-агарян, у своїй обителі непохитно несли служіння святі отці Іоан, Сергій та Патрикій. Попри постійну загрозу кривавих нападів чужинців, ченці відмовилися залишати монастир. Вони повністю довірили свої життя Господу, безстрашно очікуючи на вінець мученицької слави та не боячись земної кончини. Хоча ворожі набіги спустошували навколишні землі, тривалий час монастир залишався неушкодженим. Проте година важкого випробування все ж настала. Наприкінці Великого посту, 13 березня, на лавру зненацька вчинили напад ефіопські варвари. Цей кривавий набіг забрав життя тринадцяти праведних отців, а багато інших отримали важкі поранення. Але навіть після цієї трагедії ченці не піддалися паніці й не залишили святиню, смиренно готуючись до будь-якої волі Божої. Вирішальний і найжорстокіший удар припав на Великий Четвер, 20 березня. Варвари знову вдерлися до лаври, піддавши святих отців нелюдським катуванням. Серед перших мученицьку смерть прийняв преподобний Сергій, якого схопили та безжально вбили. Інші подвижники, зокрема Іоан та Патрикій, також пройшли через страшні тортури. Намагаючись дізнатися, де заховані церковні скарби, нападники влаштували підпал, через що частина ченців загинула від ядучого диму, так і не зрадивши своєї обителі. Уцілілі брати з глибокою скорботою провели ніч біля тіл своїх замучених соратників, після чого з почестями поховали святих мучеників. Господня кара швидко наздогнала вбивць: невдовзі після відходу з лаври всі варвари загинули від Божого гніву. Святі ж отці Іоан, Сергій, Патрикій та інші мученики здобули вічну славу у Царстві Небесному.