Іоанн Скадовський, пресвітер

Іоан Георгійович Скадовський — визначна постать у духовній історії України. Він народився 30 травня 1874 року в Херсоні у дворянській родині. Отримавши хорошу освіту, Іоан у 1890 році закінчив реальне училище, а в 1896 році — сільськогосподарське. Доленосним для чоловіка став початок 1990-х років: знайомство з єпископом Херсонським Прокопієм кардинально змінило його життєвий шлях, і він вирішив прийняти священний сан. У буремному 1918 році Іоан Скадовський здійснив благородний вчинок — безкорисливо роздав усе своє сільськогосподарське майно селянам та виїхав до Одеси. Там митрополит Платон висвятив його у сан священника. Свою службу отець Іоан розпочав у Благовіщенському жіночому монастирі, який свого часу заснував його дід, а згодом був прикомандирований до церкви архієрейського дому в рідному Херсоні. Протягом 1922–1925 років він служив третім священником у міському соборі. Коли ж храм захопили представники обновленського руху, отець Іоан перейшов до цвинтарної церкви, де ревно служив парафіянам до 1926 року. Наприкінці 1929 року радянська влада заарештувала священнослужителя. У 1931 році за рішенням суду його засудили до п'яти років ув'язнення та відправили до суворих Вишерських таборів. Там він перебував до лютого 1933 року, поки концтабір не замінили на заслання. Проте вже 1 жовтня 1934 року відбувся новий арешт, після якого отця Іоана відправили відбувати заслання до міста Камишин. 16 вересня 1934 року до Камишина приїхав архієпископ Прокопій. Спільно соратники організували домашню церкву, де потай проводили богослужіння. Радянські спецслужби викрили їх: наприкінці жовтня 1934 року обох духовних отців заарештували, а 17 березня 1935 року засудили до п'ятирічного заслання в Каракалпакію. Останній арешт відбувся 24 серпня 1937 року. Слідство тривало всього місяць, і вже 28 жовтня священнослужителям винесли смертний вирок. 23 листопада 1937 року архієпископ Прокопій та священник Іоан Скадовський були розстріляні. Вони знайшли свій останній спокій у спільній безіменній могилі.