Іоанн Соловйов, пресвітер

Священномученик Іоанн Михайлович Соловйов — постать, яка стала символом непохитної віри та духовної мужності у часи суворих випробувань. Він народився у 1894 році в родині псаломщика у селі Миколаївка Михайлівського повіту Рязанської губернії. Змалечку зростаючи в атмосфері благочестя, юнак обрав духовний шлях і вступив до Рязанської духовної семінарії. Його служіння Церкві розпочалося у доленосному 1917 році, коли Іоанна висвятили у сан диякона для храму в селі Апонітищі Зарайського повіту Рязанської губернії. Попри важкі часи та тиск на вірян, у 1930 році він прийняв священицький сан. Новим місцем його пастирського служіння стала церква Різдва Богородиці, розташована в селі Кончаково Луховицького району Московської області. Трагічний етап у житті душпастиря розпочався в грудні 1937 року. Через неправдиві свідчення та сфабриковані звинувачення отця Іоанна заарештували й ув'язнили в одній із тюрем Коломенського району. Радянська влада звинуватила священника у контрреволюційній діяльності. Проте під час виснажливих допитів отець Іоанн виявив надзвичайну стійкість і не визнав жодної провини. Його засудили до десяти років позбавлення волі. Життя священнослужителя обірвалося 9 серпня 1941 року в нелюдських умовах радянського концтабору. Священномученик Іоанн Соловйов відійшов у вічність і був похований у безіменній могилі. Пам'ять про його мученицький подвиг було увічнено 25 березня 2004 року, коли постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви його причислили до лику святих новомучеників і сповідників.