Іоанн Стеблін-Каменський, пресвітер

Священномученик Іоанн Георгійович Стеблин-Каменський народився 26 жовтня 1887 року в Санкт-Петербурзі. Його батько, Георгій Георгійович, обіймав високу посаду сенатора та керував канцелярією Морського Міністерства. Глибокий вплив на духовне становлення хлопця мала його мати, Ольга Олександрівна. Після її передчасної кончини у 1902 році, Іван закінчив гімназію та вступив до Морського кадетського корпусу, навчання в якому завершив у 1908 році. Згодом він проходив службу на флоті, де за виявлену мужність та доблесть був удостоєний кількох державних нагород. У 1917 році через погіршення стану здоров'я він був змушений піти у відставку. Новий етап його життя розпочався у 1919 році, коли він став служити у Свято-Троїцькому храмі Петрограда. Саме тут у нього дозріло тверде рішення присвятити себе Богові. У 1920 році Іоанн прийняв дияконський сан, а в 1923 році був висвячений на священика. Проте радянська влада розпочала репресії: вже у 1924 році душпастиря заарештували та відправили до Соловецького концтабору. Після відбуття терміну ув'язнення отець Іоанн продовжив своє служіння у Воронежі, де швидко здобув щиру любов та велику повагу серед православних вірян. У 1928 році релігійні гоніння спалахнули з новою силою, і в 1929 році священика знову заарештували. Йому висунули звинувачення в антирадянській агітації та поширенні неправдивих чуток, спрямованих проти чинного режиму. 16 серпня 1929 року церковнослужителя засудили до трьох років ув'язнення в Соловецькому концтаборі. Але репресивна машина не зупинилася: у 1930 році послідував черговий арешт, виснажливі допити та жорстокий вирок — смертна кара. 2 серпня 1930 року священик Іоанн Стеблин-Каменський був розстріляний разом із групою інших духовних осіб та мирян. До останнього подиху він залишався непохитним у своїй релігійній відданості та вірності Богу.