Іоанн Томілов, пресвітер

Священномученик Іоан (Томілов) — постать, яка стала уособленням незламної віри та трагічної долі духовенства в часи радянського терору. Майбутній пастир народився 18 лютого 1878 року в селі Єськи Бежецького району Тверської губернії, виростаючи в родині благочестивого священника Іоанна Томілова. Після успішного закінчення Тверської духовної семінарії, у 1904 році юнак прийняв священницький сан. Його першим і єдиним місцем служіння став рідний храм у селі Єськи, де він гідно перейняв парафію від свого батька, присвятивши служінню Богу та людям усе своє життя. Перші серйозні випробування прийшли на початку 1931 року, коли радянська влада розпочала судове переслідування священника та кількох місцевих селян під приводом несплати податків. Під час судового засідання 1 березня 1931 року отцю Іоану висунули безглузде звинувачення в непередачі молока державі. Суд ухвалив суворий вирок — п’ять років заслання з конфіскацією всього майна. Проте, завдяки збігу обставин, покарання не було виконано, і священник отримав змогу продовжити службу в рідній церкві. Нова хвиля жорстоких гонінь наприкінці 1930-х років стала для нього фатальною. Місцева влада в особі секретаря сільської ради сфабрикувала проти отця Іоана нову справу, звинувативши його в антирадянській агітації та контрреволюційній діяльності. 10 лютого 1938 року священнослужителя заарештували та відправили до в'язниці в місті Бежецьк. Репресивна машина зреагувала миттєво: вже 13 лютого трійка НКВД засудила отця Іоана до смертної кари. 15 лютого 1938 року священномученика розстріляли. Своє останнє пристанище вірний пастир знайшов у спільній безіменній могилі, залишивши по собі світлу пам'ять про великий духовний подвиг.