Іоанн (Троянський), Великолуцький, єпископ

Священномученик Іоан (в миру Іван Єфімович Троянський) — видатний церковний діяч, чиє життя стало прикладом незламної віри та стійкості перед обличчям жорстоких репресій радянського режиму. Майбутній святитель народився 10 листопада 1862 року в селі Ново-Клинському Воронезької губернії у родині священнослужителя. Духовний шлях юнака розпочався з навчання в Тамбовській духовній семінарії, після завершення якої 10 вересня 1884 року він був висвячений у сан священника. Важким випробуванням для отця Іоанна стала втрата дружини. Після її смерті, у буремному 1922 році, він піддався впливу обновленського руху і був рукоположений їхніми єпископами в архієрейський сан. Проте духовне прозріння настало швидко: вже у листопаді 1924 року єпископ рішуче розірвав будь-які зв'язки з обновленцями, через що ті наклали на нього заборону у служінні. На початку 1925 року владика приніс щире покаяння. Його прийняли у лоно канонічної Православної Церкви у колишньому сані та призначили єпископом Акмолінським і Петропавлівським, вікарієм Омської єпархії. 9 березня 1932 року архіпастиря перевели на кафедру в Рибінськ. Однак радянська влада не вибачила єпископу його втечі від обновленців. Майже одразу після призначення його заарештували та засудили до трьох років заслання. Повернувшись із заслання у 1935 році, владика Іоан очолив Великолукську та Торопецьку кафедру, оселившись у місті Торопець Тверської області. Попри шалений опір та перешкоди з боку цивільної влади, він з великими труднощами отримав реєстрацію та дозвіл на проведення богослужінь у місцевих храмах. Владика прагнув служити якомога частіше, а кожну службу супроводжував натхненною проповіддю. Радянські інформатори регулярно писали доноси в НКВД. Вони скаржилися, що єпископ у своїх промовах відкрито утверджує незаперечність буття Бога, розповідає про чудотворну силу ікон та велич святих, підтверджуючи реальними фактами чудеса, що відбуваються за молитвами вірян. Ба більше, радянську систему дратувало те, що владика виявляв особливу турботу про дітей: наприклад, у Вознесенській церкві він посеред храму пригощав малечу цукерками, пряниками та печивом, залучаючи їх до церкви. Трагічна розв'язка наступила влітку 1937 року. 23 липня єпископа Іоанна заарештували та кинули до Торопецької в'язниці. Вже 31 серпня позасудова «трійка» НКВД засудила преосвященного Іоанна до смертної кари. 4 вересня 1937 року єпископа було розстріляно. Пам'ять про мученицький подвиг владики збереглася крізь десятиліття. У серпні 2000 року на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви єпископа Іоанна канонізували у сонмі святих Новомучеників і Сповідників для загальноцерковного шанування.