Іоанн Тихомиров, пресвітер

Священномученик Іоан (Тихомиров) — постать, чиє життя стало прикладом незламної віри, духовної мужності та трагічної долі духовенства в часи радянських репресій. Майбутній святий народився 13 серпня 1876 року в місті Володимир у родині державного службовця Петра Тихомирова. Отримавши духовну освіту, у 1897 році він закінчив Володимирську духовну семінарію. Того ж року його висвятили на священника та направили на служіння до Покровського собору в місті Меленки, де отець Іоан ревно виконував свої пастирські обов'язки понад три десятиліття — до 1930 року. Згодом священнослужитель перейшов до храму в селі Воспушка, але вже у 1932 році знову повернувся до служіння в Покровському соборі. У 1936 році його життєвий шлях проліг через Казанську церкву в селі Петровському. За багаторічне та бездоганне служіння Церкві Христовій отця Іоана було возведено в сан протодиякона. У часи запеклої боротьби більшовицького режиму з релігією Покровський храм на початку 1938 року закрили. Вже 26 січня 1938 року протодиякона Іоана заарештували. Під час жорстоких допитів він виявив твердість духу і категорично відмовився визнати себе винним у сфабрикованих звинуваченнях у контрреволюційній діяльності. Вирок радянської влади був безжальним: 11 лютого 1938 року трійка НКВД засудила священнослужителя до смертної кари. 17 лютого 1938 року протодиякона Іоана Тихомирова розстріляли. Його земний шлях завершився в безіменній спільній могилі на Бутовському полігоні під Москвою — місці мученицької смерті тисяч невинних людей.