Іоанн Успенський, пресвітер

Священномученик Іоан народився 30 серпня 1870 року в родині священника Олександра Успенського у селі Великі Соли Ярославської губернії. Змалечку обравши шлях служіння Богу, він успішно закінчив духовну школу. У 1890 році юнак прийняв дияконський сан, а невдовзі був рукоположений у священники. Своє пастирське служіння отець Іоан ніс у стінах Церкви Введення, що в селі Введенському Кінешемського району Іванівської області. Хвиля жорстоких гонінь на церкву зачепила священника восени 1937 року. 1 листопада його заарештували разом із кількома вірянами-мирянами. Під час перебування у застінках в'язниці радянські слідчі піддавали отця Іоана виснажливим допитам. Незважаючи на колосальний тиск та залякування, душпастир виявив незламну мужність: він категорично заперечив безглузді звинувачення у контрреволюції та не зрікся своєї святої віри. 8 листопада 1937 року розслідування було поспіхом завершено. Вже 15 листопада судова «трійка» НКВД ухвалила рішення: усіх інших фігурантів справи засудили до розстрілу, а отцю Іоану призначили покарання у вигляді десяти років ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Проте каральна система на цьому не зупинилася — проти священника сфабрикували нову справу, закидаючи йому антирадянську агітацію. 3 лютого 1938 року його засудили до вищої міри покарання. Наступного дня, 4 лютого 1938 року, вирок виконали. Тіло священномученика Іоана знайшло свій останній спочинок у спільній безіменній могилі.