Іоанн Васильєв

Сповідник Іоан народився у 1869 році на теренах Московської губернії — у мальовничому селі Мартяново Серпуховського району. Його трудовий шлях розпочався ще у 1884 році з посади звичайного робітника в бакалійній лавці при фабриці Рябова. Завдяки наполегливості та працьовитості він згодом обійняв посаду управителя, а вже у 1922 році наважився відкрити власну торгову справу. Паралельно з цим Іоан присвятив себе служінню Богу: починаючи з 1919 року, він незмінно обіймав посаду церковного старости у Микільському храмі села Бутурліно. Перші серйозні випробування для православної громади розпочалися у 1927 році, коли місцеві комсомольці спробували силоміць встановити радіоприймач безпосередньо на церковній дзвіниці. Тоді віряни рішуче виступили проти такого осквернення святині. Проте справжня трагедія розгорнулася у липні 1929 року, коли пішов із життя 18-річний комсомолець на прізвище Аксьонов. Батьки хлопця прагнули провести сина в останню путь за християнським обрядом і запросили священника. Натомість комсомольські активісти категорично вимагали радянського «громадянського» похорону без залучення духовенства. Мати покійного виявила непохитність, і релігійна церемонія таки розпочалася. Зіткнення ідеологій призвело до того, що радянські активісти брутально зірвали процесію. Попри перешкоди, труну з тілом юнака все ж доставили до Микільської церкви, де отець Костянтин звершив чин відспівування. Розплата за вірність традиціям була миттєвою та жорстокою. Іоана Василя заарештували, висунувши абсурдне звинувачення у поширенні неправдивих чуток. Його засудили до заслання у степи Казахстану, де земне життя сповідника обірвалося 6 грудня 1932 року. Не оминула каральна радянська машина й отця Костянтина: священника спочатку кинули до Соловецького табору, а згодом вислали на сувору Північ. Земне служіння отця Костянтина завершилося 30 серпня 1942 року. Його прах упокоївся біля стін рідної Микільської церкви, де він колись молився та захищав віру.