Іоанн-Володимир Сербський, князь

Святий благовірний король Сербський Іоанн-Владимир — визначна постать в історії православ'я, чиє земне служіння припало на другу половину X століття. Походячи з благочестивого царського роду, правитель став справжнім уособленням християнських чеснот: лагідності, глибокого смирення та щирої віри. Він уславився не лише як талановитий воєначальник, а й як милосердний благодійник, який опікувався знедоленими. Завдяки його праведному життю безліч єретиків повернулися до лона православної церкви, а в країні активно розбудовувалися лікарні та чернечі обителі. Період його володарювання був затьмарений протистоянням із зовнішніми ворогами, зокрема з болгарським царем Самуїлом. Під час одного з військових конфліктів, прагнучи уникнути кровопролиття, сербський правитель разом із військом опинився в облозі, де його люди потерпали від укусів отруйних змій. Гаряча молитва святого Іоанна до Господа сотворила диво: плазуни більше не могли завдати нікому шкоди. Проте через підступну зраду одного з наближених король усе ж потрапив до ворожого полону. Перебуваючи в ув'язненні, праведник невпинно молився. Невдовзі йому з'явився Ангел Господній, який передвістив швидке звільнення та майбутній мученицький вінець. Доля короля змінилася, коли донька царя Самуїла, Косара, палко покохала шляхетного бранця і вмовила батька дарувати йому волю. Повернувшись на свій законний престол, Іоанн-Владимир запропонував дружині жити в абсолютному чернечому щасті, зберігаючи чистоту та цнотливість. Після смерті царя Самуїла владу захопив підступний Владислав, який замислив позбутися законного сербського правителя. Коли Іоанн-Владимир прибув до нього, засліплений гнівом узурпатор підступно вбив його. 22 травня 1015 року святий король прийняв мученицьку смерть, смиренно віддавши свій дух у руки Господа. Відразу після поховання над могилою мученика спалахнуло дивовижне небесне світло, яке не на жарт налякало вбивцю Владислава. Згодом святе тіло передали його дружині Феодорі, яка з почестями поховала чоловіка у храмі. Боже правосуддя наздогнало вбивцю досить швидко: на початку 1018 року під час облоги сербського міста Драч цар Владислав загинув. Нетлінні мощі святого короля Іоанна-Владимира спочатку перенесли до Драча, а пізніше — до монастиря святого Іоанна в Албанії, де біля них відбувалося безліч чудесних зцілень. Подвиг сербського правителя глибоко шанують не лише серби, а й албанці та греки, які склали на його честь богослужбові тексти та житіє. На знак вічної пам'яті про праведника у 1925 році в монастирі на березі мальовничого Охридського озера було зведено величний храм на честь святого Іоанна-Владимира.