Іоанн Володимирський, пресвітер

Священномученик Іоанн Володимирський — постать, яка уособлює трагічну та водночас величну долю православного духовенства в часи радянського терору. Його земний шлях розпочався 21 березня 1877 року в селі Боронкіно Старіцького району Тверської губернії. Хлопчик народився в родині священника Михайла Володимирського, що й визначило його майбутнє служіння Богові. Отримавши духовну освіту в семінарії, Іоанн вирішив піти стопами батька. У 1906 році він був рукоположений у сан священника і розпочав своє служіння у храмі рідного села, ставши духовною опорою для місцевих жителів. Проте з приходом більшовицького режиму життя пастиря перетворилося на суворе випробування. У 1924 році радянська влада позбавила отця Іоанна виборчих прав, а в 1930 році місцева адміністрація почала душити його непосильними податками. Через неможливість сплатити ці здирницькі збори, у 1931 році священника заарештували та засудили до п'яти років заслання. Після відбуття несправедливого покарання у 1936 році отець Іоанн повернувся до рідного села Боронкіно, де на нього чекали дружина та син. Проте спокійне сімейне життя тривало недовго — репресивна машина не залишала своїх жертв у спокої. 15 листопада 1937 року священнослужителя заарештували вдруге, висунувши сфабриковане звинувачення в антирадянській агітації та ворожих висловлюваннях. На допитах отець Іоанн проявив незламну мужність і твердо заявив, що не визнає себе винним у жодній пропаганді проти комуністичної партії чи радянської влади. Незважаючи на відсутність реальних доказів, 5 грудня 1937 року Трійка НКВД ухвалила смертний вирок. 8 грудня 1937 року священник Іоанн Володимирський був розстріляний, прийнявши мученицьку смерть за віру, яку так і не зрадив.