Іоанн Вишневський, пресвітер

Іван Всеволодович Вишневський народився 6 жовтня 1888 року в родині священнослужителя у селі Федьковка, що належало до Єкатеринбурзької губернії. Його життєвий шлях із самого початку був пов'язаний із служінням Богові: після закінчення духовного училища він провчився один клас у духовній семінарії. Свою діяльність Іван Всеволодович розпочав як педагог і церковнослужитель у храмі Верхньо-Невинського заводу. Його духовне сходження продовжилося у 1917 році, коли він прийняв сан диякона, а вже в листопаді 1919 року був рукоположений у священники. Ще в роки першої російської революції молодий чоловік привернув увагу царських спецслужб і перебував під наглядом поліції, проте тоді уникнув арешту. Своє життя він пов'язав із вчителькою Євдокією Єлпидіфоровною, яка стала його вірною дружиною. Завдяки своїй мудрості та доброзичливості, отець Іван заслужив глибоку повагу серед односельчан, які часто зверталися до нього за порадами. Проте такий високий авторитет священника дратував представників нової влади. Намагаючись підірвати довіру селян до пастиря, місцеві чиновники активно організовували пропагандистські антирелігійні лекції. Трагічна розв'язка настала у жовтні 1920 року, коли Івана Вишневського заарештували за звинуваченням у веденні антирадянської пропаганди. Священник рішуче відкидав усі наклепи, наголошуючи, що ця справа є результатом особистої помсти та зведення рахунків з боку місцевого вчителя-комуніста. Попри відсутність реальних доказів вини, радянська каральна система винесла безжальний вирок — 2 грудня 1920 року отця Івана було розстріляно. Ця трагедія, як і загалом хвиля репресій проти духовенства, викликала глибоке нерозуміння серед вірян. На тривожні запитання парафіян про причини жорстоких убивств священнослужителів православні пастирі відповідали словами Спасителя, пояснюючи ненависть комуністичного режиму пророцтвами про гоніння на віру та її захисників.