Іоанн, єпископ Полівотський

З ранніх років свого життя цей праведник вирізнявся особливим благочестям, цнотливістю та щирим милосердям, що згодом привело його до обрання єпископом Поливотським. Прийнявши високий архієрейський сан та відповідальність за людські душі, святитель не лише не зменшив своїх духовних зусиль, а навпаки — примножив аскетичні подвиги й труди. Період його архіпастирського служіння збігся з важкими часами іконоборства, коли візантійський імператор Лев Ісавр почав паплюжити святі ікони. Преподобний отець відкрито засудив єретичні дії царя. Завдяки його непохитній вірі та твердому сповіданню істини, місцева паства була надійно захищена від згубного лжевчення. Коли ворожі агаряни взяли в облогу місто Аморію, заступництво святого та Божа милість допомогли відбити ворога. Крім того, завдяки невтомній турботі та зусиллям єпископа, всі християнські бранці, які потрапили до ворожого полону, були визволені й отримали довгоочікувану свободу. Господь прославив свого угодника й після смерті: його тіло донині залишається абсолютно нетлінним. Щороку на свято П’ятидесятниці мощі святителя виймають із раки, вбирають у святкові архієрейські ризи та переносять до святого престолу. Під час урочистого богослужіння святе тіло, підтримуване двома священнослужителями, перебуває на піднесеному місці. За щирими молитвами до преподобного й сьогодні відбувається безліч дивовижних чудес, зокрема благодатне зцілення важкохворих та біснуватих.