Іоанн Заболотний, пресвітер

**Преподобний Іоан (Заболотний): життєвий шлях та мученицький подвиг православного святого** Преподобномученик Іоан (у мирянському житті — Іван Васильович Заболотний) є символом непохитної віри, духовної сили та відданості Господу в епоху жорстоких гонінь на церкву. Його земний шлях розпочався у 1899 році в селі Клинове Подільської губернії. **Випробування та духовне покликання** У буремному 1918 році юнака примусово призвали до лав Червоної Армії, проте він відмовився брати участь у військових діях і переховувався від служби. Наприкінці 1919 року радянська влада заарештувала його за дезертирство, після чого Івана ув'язнили в таборі примусових робіт. Отримавши свободу в 1922 році, він твердо вирішив присвятити життя служінню Богу й став насельником Уманського монастиря, де невдовзі прийняв чернечий постриг. Уже в 1927 році його було рукоположено в сан священника. Отець Іоан ревно служив у різних парафіях на території України, а з 1935 року продовжив свою пастирську місію в Зарайському районі Московської області. **Арешт, трагічна загибель та канонізація** Хвиля сталінських репресій не оминула душпастиря. 16 листопада 1937 року отця Іоана заарештували за сфабрикованим звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Перебуваючи під слідством у в'язниці міста Коломна, він виявив надзвичайну мужність і не визнав жодної провини. Попри відсутність будь-яких доказів, 27 листопада 1937 року священника засудили до смертної кари. Вирок виконали 3 грудня 1937 року на сумнозвісному полігоні Бутово, де преподобного Іоана розстріляли. Його поховали у безвісній загальній могилі. Пам'ять про подвиг віри праведника було офіційно увічнено вже у новому тисячолітті. Рішенням Священного Синоду від 26 грудня 2001 року ім'я преподобного Іоана (Заболотного) включили до Собору новомучеників і сповідників.