Іоанн Засідателєв, пресвітер

Життєвий шлях священнослужителя Іоанна Заседатільова розпочався у 1867 році на теренах Саратовської губернії, де він з’явився на світ у селянській родині старообрядців. Доленосним для чоловіка став 1885 рік: разом із батьком він прийняв рішення приєднатися до Православної Церкви. Цей крок визначив його подальшу долю — Іоанн присвятив себе місіонерському служінню серед старообрядців. У 1896 році він прийняв священницький сан і розпочав служіння в єдиновірському храмі села Корнєєвка. Згодом, у 1920 році, його перевели до єдиновірської церкви міста Миколаївська. З приходом радянської влади почалися утиски. У 1932 році під тиском обставин священник був змушений перебратися до села Сулак, де йому вдалося прослужити лише 3 місяці. Вже у 1934 році релігійного діяча заарештували. Йому висунули звинувачення у «складанні та розповсюдженні рукописів антирадянського змісту». Під час допитів отець Іоанн відкрито заявив, що вважає своєю головною місією боротьбу з войовничим атеїзмом, а також створення богословських праць. За рішенням суду його засудили до 3 років заслання в Казахстан, звідки він повернувся у 1939 році. Після заслання священник оселився в місті Пугачові. Попри відсутність офіційного дозволу на служіння та постійну небезпеку, він таємно продовжував виконувати свої пастирські обов'язки. У вересні 1941 року відбувся черговий арешт. Цього разу радянська влада засудила Іоанна Заседатільова до смертної кари (розстрілу), яку згодом замінили на 10 років ув'язнення у таборах. 25 жовтня 1942 року важкохворого священника доставили до концтабору Карлаг НКВС. Його земний шлях обірвався вже за кілька днів — 29 жовтня 1942 року він помер від правобічної пневмонії та крайнього фізичного виснаження.