Іоасаф (Кримзін), ігумен

Преподобномученик Іоасаф (у миру Іван Павлович Кримзін) народився 1880 року в селі Румянцеве Нижньогородської губернії в селянській родині. У 1904 році після закінчення початкової школи вступив до Катерининської пустині Московської єпархії. Там він надихався уставленим богослужінням, слухав Слово Боже, намагався виконувати євангельські заповіді. Катерининська обитель на початку XX століття стала місцем, куди з різних монастирів переводилися на виправлення ченці, які не виконували чернечих обітів. Епітимійці становили половину її насельників, і подвизатися там було нелегко. У 1909 році Івана прийняли до братії обителі. У 1912 році він прийняв чернечий постриг з ім’ям Іоасаф і був висвячений у сан ієродиякона. Незабаром його призначили завідувачем монастирського подвір’я в Москві. У 1917 році він був висвячений на ієромонаха. У 1918 році Катерининська пустинь була передана Красностокському жіночому монастирю, який евакуювали з Гродненської єпархії під час Першої світової війни, а братію Катерининської пустині перевели до Серпуховського Висоцького монастиря. Ієромонах Іоасаф висловив бажання переїхати до Спасо-Преображенського Гуслицького монастиря. У 1919 році він проходив у монастирі священицькі та кліросні послухи, а з 1921 року був там економ. У 1929 році Гуслицький монастир був закритий радянською владою, і отець Іоасаф з 1931 року почав служити в Нікітській церкві в селі Биваліно Павлово-Посадського району. У 1935 році його возвели в сан ігумена. 18 листопада 1937 року отець Іоасаф був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній агітації та ув’язнений у в’язниці міста Ногінська. 25 листопада 1937 року трійка НКВС засудила ігумена Іоасафа до розстрілу. Його розстріляли 2 грудня 1937 року і поховали в безіменній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою. Зачислений до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.