Іоасаф Панов, пресвітер

**Священномученик Іоасаф Панов: шлях служіння та мученицький подвиг** Священномученик Іоасаф Панов народився у 1860 році в родині священника Стефана Панова та його дружини Агнії Олександрівни. Вирішивши присвятити життя служінню Богові, у 1875 році юнак закінчив Далматівське духовне училище, після чого розпочав свій шлях як псаломщик у Вознесенському соборі Єкатеринбурга. У 1889 році він прийняв сан диякона, а вже у 1891 році був висвячений у священники. Спершу отець Іоасаф служив у Свято-Николаївській церкві Верхньо-Туринського заводу, а згодом упродовж 13 років самовіддано опікувався вірянами у селі Нижньому Єкатеринбурзького повіту. У 1904 році пастиря перевели до Успенського храму в селі Тигишському Камишловського повіту. У 1911 році за власним проханням його звільнили зі штату, проте невдовзі він повернувся до активного служіння, отримавши тимчасове призначення на парафію в селі Мостовському Ірбітського повіту. За ревне та сумлінне служіння Церкві у 1914 році отець Іоасаф був нагороджений набедренником. Після Жовтневого перевороту 1917 року ставлення нової радянської влади до духовенства стало відверто ворожим. Трагедія спіткала священника 13 (26) серпня 1918 року в селі Міроновському: більшовики заарештували отця Іоасафа Панова та його сподвижника отця Іоана Шишова, звинувативши їх в агітації проти радянського режиму. Обох душпастирів розстріляли без суду на місці арешту. Перед обличчям смерті вони виявили надзвичайну духовну стійкість, мужність та непохитну віру. У 2002 році за свій вірний подвиг священномученик Іоасаф Панов був офіційно прославлений у Соборі новомучеників і сповідників Руських від Єкатеринбурзької єпархії.