Іоасаф (Шахов), ієромонах

**Життєвий шлях і мучеництво преподобного Іоасафа: від монашого служіння до Бутовського полігону** Преподобний Іоасаф народився 1870 року в селі Ільїнському Ярославської губернії. Отримавши початкову освіту в церковно-приходській школі, він відчув духовне покликання і у 1896 році вступив до Николо-Пешношського монастиря, де був прийнятий до братії. Його служіння випало на часи великих історичних потрясінь. У 1904 році, з початком Російсько-японської війни, він отримав благословення на службу на фронті, де півтора року духовно підтримував військових. Після повернення, у 1906 році, він прийняв чернечий постриг з іменем Іоасаф, а в 1910 році був рукоположений у сан ієромонаха. З вибухом Першої світової війни отець Іоасаф знову вирушив на передову — цього разу на німецький фронт. Служачи священником 461-го полку, він брав безпосередню участь у бойових діях, опікуючись пораненими та надаючи духовну розраду солдатам. У 1917 році, після демобілізації, ієромонах повернувся до рідного монастиря, де продовжував служіння аж до його насильницького закриття більшовиками у 1928 році. Не злякавшись переслідувань, отець Іоасаф продовжив свою місіонерську діяльність, ставши настоятелем парафії у селі Поповка. Епоха великого терору не оминула відважного пастиря. 8 березня 1938 року його заарештували та кинули до коломенської в'язниці. Під час жорстоких допитів преподобний Іоасаф виявив надзвичайну мужність і твердість духу: він відкрито заявив про повне неприйняття радянської ідеології та безстрашно захищав християнські цінності. 13 березня 1938 року радянська влада засудила священнослужителя до страти. 22 березня 1938 року вирок було виконано — преподобного Іоасафа розстріляли. Тіло мученика поховали у безіменній спільній могилі на розстрільному полігоні Бутово під Москвою.