Іоасаф (Удалов), Чистопольський, єпископ

Священномученик Іоасаф (у миру Іван Іванович Удалов) народився в Уфі в 1886 році в родині купця. Закінчив Уфимське духовне училище, Уфимську духовну семінарію та Казанську духовну академію. У 1910 році прийняв чернечий постриг з ім'ям Іоасаф, був висвячений у сан ієродиякона, а потім — ієромонаха. Служив викладачем Житомирського училища пастирства, помічником інспектора Казанської духовної академії, настоятелем Казанського Спасо-Преображенського місіонерського монастиря, був головою ради Місіонерських курсів у сані ігумена. У 1915 році возведений у сан архімандрита. 12 липня 1920 року його висвятили на єпископа Мамадишського, вікарія Казанської єпархії. З 1922 року — єпископ Чистопольський, вікарій тієї ж єпархії. Владика виступав проти оновленського руху, приймав покаяння у колишніх оновленців, переосвячував храми, що раніше належали їм. У листопаді 1923 року влада заборонила йому проводити богослужіння, сам владика ненадовго був заарештований. 16 травня 1924 року єпископ Іоасаф був викликаний до Москви, знову заарештований і ув'язнений у Бутирській в'язниці. 24 серпня він був звільнений під підписку про невиїзд, проживав у Свято-Даниловому монастирі. У листопаді 1925 року владику заарештували в Москві разом з іншими архієреями та звинуватили у пособництві й приховуванні «групи монархічних єпископів і мирян, які поставили собі за мету використання Церкви для нанесення явної шкоди диктатурі пролетаріату». Його засудили до 3 років заслання в Зирянський край. У 1926—1929 роках перебував у засланні в Туруханську Єнісейської губернії, наприкінці 1929 — 1931 років — у засланні в селищі Козьмодем’янськ Марійської автономної області. Влітку 1931 року владика Іоасаф був заарештований у справі «контрреволюційної релігійно-монархічної організації-центру „Істинно-Православна Церква“ (ІПЦ)». Він не визнав себе винним, був засуджений до 3 років позбавлення волі, відбував покарання в таборі під містом Кемерово. У 1933 році був заарештований у таборі за звинуваченням в організації «контрреволюційної церковно-монархічної групи», термін покарання був збільшений на 2 роки. У 1936 році владика був звільнений з табору. У 1936—1937 роках мешкав у місті Казані, служив молебні та панахиди в цвинтарній церкві. Жив у злиднях, але допомагав посилками священикам, які перебували у в’язниці та на засланні. У листопаді 1937 року єпископ Іоасаф був заарештований, звинувачений в організації контрреволюційного церковного підпілля і засуджений до найвищої міри покарання. Розстріляний 2 грудня 1937 року. Зарахований до лику новомучеників і сповідників Російських 23 червня 2008 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.